У селі Рогізки Щорського району протягом півтора місяця в кількох домогосподарствах було загадково винищено кролів. У родині Миколи та Ольги Хоменків задушено 15 кролів, усі вони були акуратно складені, мали кров біля вух. Практично така само ситуація сталась і в господарстві Юлії Терещенко. Навідався хижак і до двору Олексія та Оксани Товстих. Тут він відкрив з міцним засовом клітку і відкусив одному кролю голову, а двох інших задушив (у тварин були дірки біля вух).
Сільський голова Рогізок Андрій Шестак повідомив, що ніхто із селян не бачив загадкового вбивцю. А тому, мовляв, версія про появу так званої чупакабри — дута сенсація.
Дільничний міліціонер Олександр Смоловик спеціально виїжджав у це село розслідувати черговий випадок — в одному з хазяйств 22 грудня було придушено 21 кроля.
— Сам господар розповів, — повідомив він, — що побачив невеликого собаку, який тяг задушеного кроля. Він пройшов за ним. Це був пес однієї з пенсіонерок. Після того випадку я вже не чув, щоб десь у селах району гинули кролі.
Здавалося б, винного знайдено і покарано. Однак місцеві жителі не дуже вірять у те, що стільки шкоди завдала звичайна дворняжка. Швидше за все, вона підібрала загубленого більшим хижаком кроля.
Господарство соціального працівника Тамари Лазаревої теж зазнало втрат від нічного таємного проникнення до двору невідомої істоти.
— Якби це був чужий собака, то наш би гавкав, — каже вона. — Та й не подужала б дворняга з’їсти семикілограмову кролицю. Від неї залишилися лише ковбик та трохи кишок. А п’ятимісячних кроленят було задушено та акуратно складено. Залишилися сліди прокусів біля вух.
— Ні, — додала. — Це не собака. Йому вистачило б одного кроля, і тоді втік би. А це щось інше.
Справді, у всіх господарствах собаки не гавкали, коли в їхньому дворі якийсь хижак добирався до кліток з кролями. Отож вони були такі налякані, що не могли чинити опір непроханому гостю.
У Бакаївці Ічнянського району теж минулої осені, у вересні-жовтні, господарства турбувала невідома хижа істота. Тут її навіть бачили.
— Як мені розповіли люди, — каже сільський голова Костянтин Бережняк, — зріст її в межах метра. Схожа на маленького ведмедя, особливо лапами. У неї плаский писок, має довгий волохатий хвіст, великі очі. Може стояти на двох лапах. Коли одна господиня відкрила на шум двері, то її собаки від страху забилися на веранду. Відвідуючи двори, хижак забивав усіх кролів, виїдав нутрощі, оминав розставлені капкани.
У грудні в курнику Миколи Жижери спіймали лисицю-мутанта. Її нахромили вилами. Вона була більша за звичних. Мала біле хутро з жовтизною на животі, високі вуха.
— Але це все-таки був не той хижак, якого так боялися собаки, — зазначив К. Бережняк.
Територія Бакаївки включена до гідрологічного заказника державного значення «Дорогинський». Село межує з болотами, де водиться чимало унікальної звірини. Та й Рогізки розташовані за 300 метрів від лісу. Отож «гостювати» до села вочевидь ходить якийсь звір. Рись? Їх нині налічують у лісових угіддях Придесення до 20 особин.
На думку голови президії Чернігівської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок Олександра Прокоп’єва, це може бути, швидше за все, собакововк.
— Хижак не боїться йти в село, а водночас його страхаються дворняги, — зауважив він. — А рись дуже обережна, вона оминає населені пункти. Крім того, якщо вона щось задавить, то цим і обмежиться.
Водночас опис «бакаївського» звіра, його повадки дуже нагадують дії росомахи, яка має вагу до 25 кілограмів, довжину до метра, лазить по деревах, пересувається стрибками, плаває у воді. Вона полює на оленів, зайців, мишей, жаб, їсть також ягоди, горіхи, падаль, залишає добуту дичину про запас. Має гострий неприємний запах, завдяки якому може навіть відібрати здобич у рисі. Однак цього хижака давно не бачили в чернігівських лісах ні мисливці, ні лісники. Щоправда, він веде дуже потаємний вечірньо-нічний спосіб життя, постійно кочує. За день проходить 20—30 кілометрів, але буває й 70—85. Йому легко пересуватися по снігу, оскільки має великі широкі п’ятипалі ступні з гострими кігтями. Як правило, мітить секретом свою територію в 1500—2000 квадратних кілометрів. Отож дуже вірогідно, що «чернігівська» росомаха була витіснена з північних областей Росії, де їй просто забракло власних угідь. Можливо, вона перекочувала з Ленінградської області на південь. Або її завіз в Україну якийсь бізнесмен—любитель екзотики.
Хоч би там як, а завдяки охоронним заходам, передачі в оренду мисливським товариствам лісових угідь на Придесенні збільшилося звірини. На жаль, поряд із цим позитивом чернігівські селяни, населені пункти яких межують з лісами, дедалі частіше зазнають збитків від сусідства з популяціями лісних тварин, особливо диких кабанів, собакововків. Хижий звір полює, добуває харчі, де їх легше дістати. Зрозуміло, в селах, куди він наважується заходити, потрібно це розуміти і вживати за найперших інцидентів серйозніших заходів для охорони власної живності.
