Озимина займає 45 відсотків у зерновому клині Придесення. І від того, як вона вродить, великою мірою залежить загальний набуток хліборобів.
Щоправда, восени агровиробники Чернігівщини віддали під озимі культури 247,4 тисячі гектарів — на 22 тисячі гектарів менше, ніж було під урожай-2009. Насамперед значно скоротилися посіви озимого жита. У господарствах регіону його площі доведено до 58,7 тисячі гектарів. Це удвічі-утричі менше, ніж у попередні роки.
— Причин тому дві, — пояснила начальник відділу рослинництва головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації Тетяна Мілютенко. — По-перше, склалася невигідна ціна на жито, по-друге, у більшості районів серпень-вересень видалися посушливими, що не заохочувало сільгоспвиробників до сівби цієї культури. Але у жовтні пішли дощі, і запаси вологи на полях поповнилися достатньо для нормальної вегетації рослин.
— На мою думку, — розповідає Віктор Кияновський, голова правління агрофірми «Надія» (с. Ольшана Ічнянського району), — є ще одна причина скорочення площ під житом. Наше господарство, приміром, передало до Аграрного фонду близько 1400 тонн зерна, сподіваючись на 1020 гривень за тонну. Та не дочекавшись обіцяного, змушені були в січні цього року продати те жито за ціною до 500 гривень за тонну. Прикро, але ми не побачили, як Аграрний фонд, Держрезерв впливають на формування вигідних для сільгоспвиробників цін. Тому відмовилися від посівів жита на зерно, натомість значно збільшили площі ріпаку, озимої пшениці.
А ось Валерій Куліч, керівник ТОВ «Форсаж», що теж господарює в Ічнянському районі, вже у лютому реалізував 1500 тонн жита по 800 гривень за кожну.
— Ми просто змогли притримати ці запаси зерна, — каже він. — А більшості хазяйств треба ж було сплачувати кредити, необхідні гроші й на поточні потреби. Взагалі, попит на жито стрімко скорочується. Його мало закуповують хлібокомбінати. Хіба що спиртозаводам все-таки дешевше брати жито, ніж кукурудзу. Експортні можливості теж невеликі. Одне слово, вигідніше вирощувати пшеницю, кукурудзу. Торік у нас на полях було тисячу гектарів озимого жита. Нині маємо 300 гектарів. Посіяли його більше для сівозміни, ніж для отримання прибутку. Адже навіть 800 гривень за тонну — це все-таки не та вартість, на яку ми сподівалися.
Поки що, як запевняють фахівці, озимина в області перебуває у періоді зимового спокою, вона жива, дихає. Сніг запобіг значному охолодженню ґрунту. За даними Чернігівського обласного центру з гідрометеорології, мінімальна температура ґрунту на глибині залягання вузла кущіння озимих нижче 5-8 градусів морозу не опускалася і не створювала загрози вимерзання рослин. Обстеження посівів показало, що 35 відсотків їх площ перебувають у доброму стані, 47 — у задовільному і лише 18 відсотків — зріджені, слабкі.
Торік сільгосппідприємства краю ризикнули висіяти на 46,5 тисячі гектарів озимий ріпак. Тоді як у 2005-му, приміром, ця олійна культура займала всього-на-всього 3,7 тисячі гектарів. Нині за тонну зерна ріпаку дають 2820 гривень і це є стимулом для збільшення його площ. З цієї ж причини, очікується, розширяться і посіви кукурудзи.
Звісно, весна внесе свої корективи у збереження озимого клину. Сподіватимемося, цього разу — підіграє на користь хліборобів.

Чернігівська область.