Гра на мінному полі

Голосування за проект закону представника Партії регіонів Михайла Папієва, яким підвищувався прожитковий мінімум детям із малозабезпечених родин і громадянам гірських територій, спричинило в сесійній залі зливу емоцій — від сміху до саркастичних реплік. З’ясувалося, законопроект не набрав голосів, дякуючи фракції самого автора законопроекту. Інакше кажучи, регіонали не підтримали гасла, з якими вони протестували під стінами Кабінету Міністрів за принципом: на тобі, Боже, що мені не гоже!

Хто ж думав, що післявиборний політичний розклад змусить думати їх, а не Юлію Тимошенко, з яких джерел фінансувати передвиборні зобов’язання соціального змісту. А, за деякими підрахунками, фінансування згаданого законопроекту тягне на 11 мільярдів гривень. На думку Михайла Папієва, це не схоже на гол у власні ворота. І наполягали вони на перенесенні голосування за цей законопроект, щоби більш точно порахувати видатки. Але до такої міри пікантна метаморфоза в настроях його однопартійців наводить на думку, що невдовзі під перегляд можуть потрапити й інші ініціативи з підвищення мінімальних рівнів прожиткового мінімуму й заробітної плати.

Уряд вніс на розгляд парламенту законопроект про спрощену систему оподаткування і звітності малого бізнесу, який має пряме відношення до вищезгаданих ініціатив. Пропонується запровадити диференційовані ставки єдиного податку. Для підприємців з виручкою до 1000 мінімальних розмірів заробітної плати — в межах 4—40 відсотків від мінімальної зарплати; для підприємців з виручкою від 1000 до 1500 мінімальних зарплат —

40—74 відсотки; для юридичних осіб-платників змін не передбачено. Це вже добре, оскільки зростає граничний обсяг виручки від реалізації товарів і послуг. Але, повторюсь, і цей законопроект, швидше за все, зазнає корекції під тиском нових реалій і, не виключено, якоїсь пікантної метаморфози на кшталт коаліційного офсайду.

Метаморфоз не бракуватиме, бо, фігурально кажучи, бюджетне поле надихатиме владу приблизно так, як сапера — мінне поле. Попри те, що уряд дуже скромно оцінив дефіцит бюджету за підсумками минулого року, насправді (з огляду на рівень його покриття за рахунок кредитів МВФ, підтримку НАК «Нафтогаз України» і держбанків, притримане відшкодування ПДВ та ін.) дефіцит значно глибший.

Офіційна статистика за доходами й видатками бюджету від початку кризи ілюструвала не так об’єктивні реалії, як високу ступінь креативу Мінфіну та Нацбанку у вирішенні поточних проблем, що називається «з коліс». Не дивно, що рух коштів на єдиному казначейському рахунку (ЄКР) замовчували. Наразі про них завів мову заступник глави Партії регіонів Микола Азаров. За його словами, залишки коштів на ЄКР становлять один мільярд гривень і 35 мільйонів доларів США. Це, нагадав Микола Азаров, за боргів у лютому: 2,5 мільярда гривень — з бюджету і один мільярд доларів США — за природний газ. На його переконання, для нормального функціонування Держказначейства на ЄКР має постійно лежати 10 мільярдів гривень. Слушно. Якщо, звісно, забути, що економічна криза є руйнівником будь-якого нормального функціонування апріорі. Якщо закрити очі на те, що саме низький докризовий рівень держборгу (12 відсотків від ВВП) дав змогу уряду протистояти кризі без негативних наслідків для держбюджету. Адже торік на обслуговування боргів уряд витратив не більш як чотири відсотки доходів держбюджету. Водночас, можна не сумніватися, що ця палка заява Миколи Азарова, окрім іншого, натякала на те, що Генпрокуратура має доручення Президента Віктора Ющенка розібратися, чи не зловживало Держказначейство коштами місцевих бюджетів у грудні минулого року. Заперечення Мінфіну тоді повисли у повітрі, а звинувачення Миколи Азарова тепер набувають нового змісту. Хоча, якщо пригадати, то кожна нова влада звинувачувала в усіх смертних гріхах своїх попередників, а грішила так само. Ура-програмний виступ Віктора Януковича на телебаченні переконує не більше за ура-програмні виступи Юлії Тимошенко. Бо для фінансування дефіциту держбюджету й покриття старих боргів переформатований уряд також не згортатиме, а прискорюватиме запозичення. За деякими оцінками, рівень боргового навантаження цього року може сягнути 40 відсотків від рівня ВВП. Це ще далеко від критичного рівня безпеки, але вже означає, що нам і далі жити за умов нестабільності на валютному ринку та високої інфляції.

Загальний борг, який доведеться обслуговувати цього року, за підрахунками Асоціації українських банків, становить 30 мільярдів доларів США. Якщо зважити на те, що збитки банків торік сягнули 38,5 мільярда гривень, а за природний газ ми два місяці поспіль розраховуємося, дякуючи Нацбанку, то наступникам нинішнього уряду не обійтися без реформ, популярного й непопулярного креативу. Чи побачимо щось новеньке?!