Відзначив своє 70-ліття Пилип Захарович Переяславець — дніпропетровський поет, автор книг «Дивосвіт» та «Стою на Калитві», лауреат Всеукраїнського конкурсу з розмовних жанрів, завідувач кафедри сценічного мовлення Дніпропетровського театрально-художнього коледжу, добрий і надзвичайно великодушний вчитель.
Припливло й моє нестримне...ліття.
Сонцем посміхається у світ...
І сія життєвим розмаїттям
Осеней і весен, зим і літ.
Обійма дитячими літами.
Матір’ю і батьком обійма,
Вчителями, друзями, братами,
Рідними і близькими всіма.
Юністю й любов’ю обіймає,
Думкою — про диво майбуття
І у душу щедро наливає
Невимовні в слові почуття.
Це — з його віршів.
Кажуть, не ми обираємо професію, а вона сама обирає нас. Закінчивши Дніпропетровське театрально-художнє училище (тепер — коледж), Пилип Захарович працював у театрі, філармонії, на телебаченні. А знайшов своє покликання у педагогіці. Й уже багато років виховує майбутніх акторів. Серед його учнів вже є заслужені діячі мистецтв, заслужені артисти, заслужені працівники культури України, лауреати міжнародних і всеукраїнських конкурсів.
Щиро й віддано, з року в рік, вчить Пилип Захарович дітей своїх шукати красу в усьому, любити і творити добро, щоб дійти до вершин — і в моральному, і в творчому плані.
Хочеться мені в житті набутися
І добра багато натворить,
Щоб ніколи в людях не забутися,
Щоб у їхніх душах вічно жить.
Прагнеться щасливо налюбитися,
Вволю нарадітися з людьми,
В суєті повік не загубитися,
Мати долю з вільними крильми.
Хочеться сповна краси напитися
З Всесвіту — любові джерела,
У завітних помислах здійснитися,
Щоб душа вдоволена була.
Його педагогіка — тепла. У «нашій хаті», як називає Пилип Захарович свій маленький клас, можна відкривати душу й сповідатися щиро, знаючи, що завжди почуєш оті мудрі, цілющі слова, що дорожчі за будь-яке золото. Бо це так важливо для молодої людини, яка шукає себе в мистецтві, — допомогти відкрити себе, прищепити (а не нав’язати) любов до рідної мови, до Шевченка, Довженка, Вишні...
За лінощі та пустощі називає вчитель учнів своїх розбишаками. А перед виходом на сцену заряджає їх всеосяжною любов’ю до всього прекрасного, з чого народжується творчість.
А звідки ж сам він бере натхнення і сили? А бере він їх від царичанської землі, де народився, від гори Калитви. А ще — від своїх учнів, які сьогодні зичать йому щедрого натхнення, любові й віри!
Дніпропетровськ.
