Сімдесят років тому почалася депортація населення Західної України. Людей виселяли до Сибіру, Поволжя, Казахстану, на Крайню Північ.Тих, хто загинув на спецпоселеннях, вшанували у Тернополі. Біля пам’ятного знака, встановленого на колишньому приміщенні КДБ, де тепер — музей політв’язнів та репресованих, відбувся мітинг-реквієм (на знімку).
Офіційна причина того, що десятки тисяч сімей зірвали з рідного гнізда і переселили на далеку чужину, звучала так: «Боротьба з контрреволюційними виступами, бандитизмом, пограбуванням соціалістичної власності та за зберігання вогнепальної зброї». Депортованим дозволялося взяти тільки найнеобхідніше, а на новому місці їм довелося жити здебільшого у землянках.
Можна лише уявити, в яких умовах жили поселенці. Чимало їх загинуло дорогою, особливо малих та старих, а тих, хто прибув до місця призначення, нерідко висаджували в голому полі й землянки довелося копати самим. За різними даними, в період з 1940 до 1952 року із Західної України було переселено від 10 до 20 відсотків населення.
Фото автора.
