Металурги прогнозують зростання, або Незважаючи на суцільні мінуси, оцінка задовільна

— Починаючи з першого кварталу минулого року, обсяги виробництва чавуну, сталі й прокату в Україні постійно нарощувалися, а це свідчить про те, що металурги працювали стабільно, долаючи кризові навантаження. Ось і в грудні спостерігаємо таке зростання порівняно з попереднім місяцем майже за всіма позиціями.

Металурги чи не першими відчули на собі наслідки світової кризи і за підсумками провального четвертого кварталу 2008 року зробили правильні висновки. Період найбільшого спаду виробництва вони використали для того, щоб навести лад у цехах, оптимізувати штати, водночас раціонально поповнювали склади готової продукції. На 2009 рік планувалися збалансовані обсяги виробництва і з огляду на кризу менші, ніж у 2008-му. Вони повністю виконані.

Наслідки кризи істотно вплинули й на фінансові результати металургійних підприємств. Очікуємо майже 5 млрд. гривень збитків. Рентабельність негативна (мінус 4 відсотки). В таких умовах зросла залежність від позичок, було зупинено фінансування більшості програм технічного переоснащення виробництва.

— Так, ми мали підтримку від держави: сума преференцій, визначених для підприємств ГМК згідно з постановою Кабінету Міністрів №925 (йдеться про мораторій на підвищення тарифів на вантажні перевезення та електроенергію, скасування 12-відсоткової цільової надбавки під час продажу газу, скорочення до п’яти днів терміну повернення ПДВ для експортерів), становила 1,495 млрд. гривень. Але всі ці кошти, майже до гривні, «з’їдає» прострочена заборгованість з ПДВ (1,49 млрд.). Загалом борги бюджету перед металургами на 1 грудня 2009 року сягали 3,49 млрд. гривень.

Неповернення ПДВ — це, на жаль, реальність, яка склалася в останні роки, тому державні преференції свою роль таки зіграли. Вони давали змогу підприємствам вчасно розраховуватися за газ, електроенергію, вугілля, виплачувати заробітну плату й у такий спосіб зберегти трудові колективи.

Але це не головна проблема нашої галузі. Її майбутнє залежить від того, як розвиватиметься внутрішній ринок металоспоживання. А поки що такої готовності не спостерігається. У кращі роки, ще за Союзу, Україна споживала на внутрішньому ринку 15—20 млн. тонн металопрокату. Нині, за кращих умов, — трохи більш як дев’ять мільйонів, за гірших, як, наприклад, торік, — 5,8 млн. тонн. 80 відсотків металопродукції іде на експорт. У світі немає жодної розвинутої країни, де співвідношення між експортом і внутрішнім споживанням становило б 80:20.

Ці питання металурги не раз порушували перед законодавчою і виконавчою владою. Ми й тепер наполягаємо на необхідності розвитку внутрішнього ринку, на державному контролі за діяльністю природних монополій, особливо в питаннях ціноутворення (природний газ, електроенергія, тарифи, послуги), на необхідності модернізації і будівництва нових глибоководних портів, на сприянні держави в реалізації програм технічного переоснащення галузі.

— «АрселорМіттал Кривий Ріг» має свою сировинну базу — Новокриворізький ГЗК. А з приводу інших підприємств... Українська металургія самодостатня в плані забезпечення залізною рудою, оскільки сім вітчизняних гірничо-збагачувальних комбінатів виробляють на сьогодні сировини, зокрема підготовленої, вдвічі більше, ніж споживає Україна. Тому немає потреби одинадцяти металургійним підприємствам створювати ще й по власному гірничо-збагачувальному комбінату. Питання в іншому, і, очевидно, вирішувати його треба було тоді, коли взялися роздержавлювати компанію «Укррудпром». Помилки тієї недолугої приватизації гірничорудної промисловості варто було б виправити.

— Треба шукати шляхи взаємовідносин у рамках закону, щоб збалансувати наявні потужності й потреби в залізній руді. Є, зокрема, можливості обміну пакетами акцій, інші форми інтеграції — у світовій практиці їх чимало.

А що стосується непомірних цін на руду, то питання це існує давно, але знову-таки далі розмов справа не рухається. Я стою на тому, що мають бути ринковими й ціна на залізну руду, й метод її визначення. Ціна має залежати від базового вмісту заліза в сировині. На сьогодні найкраща залізна руда в Бразилії, точніше одна з найкращих, бо в Австралії, Південній Африці теж непогана, за складом — це наш концентрат, містить 67—70 відсотків заліза. От візьміть вартість однієї тонни поділіть на 67 і знатимете, скільки коштує один відсоток заліза, а потім помножте на відсотки вмісту його в нашій сировині. Транспортні витрати були й залишаються за споживачем. Оце, як на мене, ринковий підхід до справи. У нас, на жаль, у всьому, й у формуванні ціни, зокрема, є «національні особливості». Змінити ситуацію можна тільки на державному рівні.

Ціна на метал упала в усьому світі й уже півтора року тримається на низькому рівні, якщо порівнювати з першою половиною 2008 року, коли металопродукція коштувала непомірно дорого. А ціна на залізорудну сировину лишається на достатньо високому рівні: певною мірою її тримають китайські замовники, які значно наростили споживання. Тому гірники, продаючи половину виробленого на зовнішньому ринку, мають набагато більші прибутки, ніж металурги за 80 відсотків своєї продукції, що йде на експорт.

— Під час формування виробничих планів підприємствам рекомендовано закладати річний приріст обсягів виробництва основних видів металопродукції в межах 6—8 відсотків до фактичних показників 2009 року. При цьому враховано прогноз Світової асоціації виробників сталі стосовно кон’юнктури цін і попиту. Отже, ми очікуємо, що в 2010 році буде виплавлено 27,8 млн. тонн чавуну (в 2009-му мали 25,7 млн. тонн), 32 млн. тонн сталі (29,8 млн.), 30 млн. тонн прокату (27,8 млн.).

Плануємо також, що в нинішньому й наступних роках на підприємствах впроваджуватимуться нові енергозберігаючі та екологічно чисті технології й устаткування. Йдеться про аглофабрики й доменні печі нового покоління, про заміну мартенів киснево-конверторним або електропічним виробництвом, про розливання 80—90 відсотків виробленої сталі на машинах безперервного лиття заготовок (нині в такий спосіб розливаємо 47 відсотків), про модернізацію прокатного та енергетичного господарства. Здійснення такого технічного переоснащення дасть можливість випускати якіснішу, а, отже, конкурентоспроможну продукцію, що є головним критерієм ринку.