У Киселівці останнім часом намітилися значні соціально-економічні зрушення. Люди пов’язують їх із діяльністю інвестора — Саада Махфуда, який вклав майже 5 мільйонів гривень у відродження неперспективного села. Його представником у ньому, виконавчим директором ТОВ «Агроресурс-2006», працює сирієць Оваєд Крейш (на знімку). Він — кандидат медичних наук, захистив дисертацію «Профілактика плацентарної недостатності у жінок, які багато народжують». Але нині успішно працює й на ниві сільського господарства.
— Після закінчення Національного медичного університету імені О. Богомольця я вчився в аспірантурі, — розповідає підприємець. — Уже був одружений на українці, мав двох доньок. Зрозуміло, грошей було обмаль, родина не мала квартири. Оскільки я член україно-сирійського товариства, то мене добре знав мій земляк Саад Махфуд. Саме він і запропонував мені керівну роботу на Чернігівщині.
Крейш навіть устиг чотири роки попрацювати палатним лікарем у Києві. Тобто займався практичним лікуванням. У Киселівку до нього, до речі, приїжджають консультуватися зі столиці колишні пацієнтки. Та й киселівці звертаються. Чим може, тим допомагає. Загалом він не полишив наукові заняття. І сподівається, що захистить ще й докторську дисертацію. Хоча в селі його уже давно називають Доктором.
Команда сирійців працює в Менському районі з 2007 року. Господарство, яке до цього функціонувало в селі, повністю збанкрутувало. За борги продали всю техніку, навіть із тваринницьких приміщень вибили поїлки і здали їх на металобрухт. Скрізь були бур’яни, чагарники; дріт зі стовпів зняли «хороші люди». Отож новим господарям довелося починати з наведення елементарного порядку, прибирання сміття. Такий підхід шокував багатьох чернігівських господарників. Адже інвестори, як правило, здебільшого обмежуються незначною благодійною допомогою школам, дитсадкам. А тут — нещадне нищення чагарників! Розбивання квітників, закладання саду!
Але у всьому цьому дуже простий секрет: новий керівник звик до чистоти, до порядку, як у пологовому відділенні. В селі оселилася його дружина, народився син. І йому зовсім небайдуже, який краєвид вони бачать довкола себе!
Невдовзі були відремонтовані тваринницькі приміщення, контора, гуртожиток. Закупили 15 тракторів, 12 машин, 3 зернові комбайни, інший сільгоспінвентар. А оскільки сирійці запланували працювати на перспективу, то вклали кошти у відродження дитсадка (нині там виховуються 20 діток. — Авт.), в ремонти клубу, амбулаторії, навіть церкви. Є тепер у селі і лазня з басейном. Печуть хліб у власній пекарні. Спорудили на виробничих дільницях туалети, душові!
У ТОВ «Агроресурс-2006» нині трудяться 150 місцевих мешканців. Працівники ферм отримують по 1000 гривень. Ще більше — механізатори.
Крейш зізнається, що 2008 рік «Агроресурс-2006» завершив збитково. Торік ще не мали прибутків, але вже досягли пристойного результату. А ось цього року постараються отримати більше, ніж вклали.
— Перспективною стає для нас картопля, — каже керівник агрофірми, — вирощували її на понад 100 гектарах. Всю продали по 1,5 гривні за кілограм, бо не мали картоплесховищ. А тепер плануємо порати крохмалисту на 400 гектарах. Спорудили вже два картоплесховища для її зберігання. Адже ціна її взимку набагато вища, ніж восени. Думаємо також вирощувати соняшник на 70 гектарах, гірчицю на 200, сою на 150, кукурудзу на 120 гектарах. Загалом ми взяли в оренду майже 4000 гектарів ріллі та сінокосів. Крім Киселівки, працюємо також в Осьмаках. Тут маємо діючий свинарник. Обробляємо землю і в Ушні.
Розвивають інвестори й тваринницьку галузь. Нині тут тримають 300 голів великої рогатої худоби, з них 100 корів. Але найбільшу увагу приділяють свинарству. Вирощують 1000 свиней. Отже, здавання молока, м’яса уже дає їм стабільні грошові надходження. І цей напрям розвиватимуть далі.
Сирія — соціалістична країна. Тож було цікаво почути думку сирійця про аграрну ситуацію в їхній державі.
— На моїй батьківщині великим позитивом є те,— повідомив керівник господарства, — що держава викупляє в селян усю їхню продукцію за високими стабільними цінами. Тобто якщо я щось виростив, то впевнений, що за це отримаю солідні кошти. А в Україні цього немає. Якісь підпільні комерсанті скуповують задешево зерно, а потім його перепродують. У таких умовах важко працювати, щось прогнозувати.
Не все йде гладко. Довго в селі не було роботи, тож це вплинуло на поведінку багатьох селян. Керівник зізнається:
— Це така звичка сільська: якщо тракторист, то повинен набрати солярки, а якщо сівач — набити кишені зерном... Однак я суворо караю крадіїв, п’яничок. Спочатку попереджаю. Потім позбавляю роботи. Останнім часом таке трапляється дедалі рідше.
Живе Доктор скромно у двокімнатній квартирі відремонтованого гуртожитку. Поряд — родини спеціалістів.
Це багатьох дивує. Але водночас і викликає симпатію.
Чернігівська область.
Фото автора.