Привид недофінансування

Знайти однозначну відповідь на це запитання не вдається. Жоден із господарників, який працює на землі, не відмовиться від грошової підтримки. Навпаки, дуже часто доводиться чути, що цих грошей замало порівняно з тим, що вдається отримувати від держави, скажімо, багатьом європейським колегами. Але паралельно з цим не раз доводилося зустрічати сільських трударів, котрі практично жодної гривні не отримали в дарунок. А при цьому не збираються кидати своєї справи й не скаржаться на провальний бізнес. То чи справді раціонально використовуються бюджетні кошти, й для кого вони мають бути призначені?

Голову обласної ради Івана Гладуняка майже два роки тому зацікавила така ситуація. Після стихійного лиха низка господарств краю отримала компенсацію за втрати. Причому, як часто буває в таких випадках, йшлося про мільйонні суми. Та, як з’ясувалося пізніше під час жнив, на тих територіях, котрі начебто потрапили в зону руйнівної негоди, було зібрано чи не найкращі врожаї.

— Мене здивувало, як таке може бути? Адже саме ця компенсація мала б видаватись тим, хто втратив плоди своєї праці через негоду, — поділився сумнівами голова. — Тому й направив депутатський запит до правоохоронних органів, щоб розібратись у ситуації.

За словами керівника, СБУ за даним фактом було порушену кримінальну справу. Однак розслідувалась вона майже рік, а потім почала якось непомітно розпадатись. Намагання депутата отримати хоч якусь інформацію завершились посиланнями на таємницю слідства. Хоча які можуть бути таємниці, коли мова йде про використання державних коштів, до того ж чималих.

Крапка в цій історії не поставлена й досі. Тепер навіть у голови облради є сумнів, що в ній взагалі буде знайдено винуватців. Після цього мимоволі запитаєш: якщо навіть у подібних ситуаціях важко з’ясувати, наскільки ефективно були використані кошти, то що казати про ті, які виділяються на цілком законній підставі.

Свою точку зору на ці проблеми висловило територіальне управління Рахункової палати, оприлюднивши результати перевірок ефективності використання бюджетних коштів в аграрній галузі протягом кількох минулих років. Вони виявились промовистими. Так, у Хмельницькій та ще двох сусідніх — Вінницькій та Житомирській областях незаконно було використано понад 162 мільйони гривень державної підтримки. Щоправда, Хмельниччина «перебрала» лише трохи більше восьми мільйонів. Але хіба цього замало, щоб говорити про справді нераціональне використання грошей?

Навіть фахівці звертають увагу на недосконалість механізму державної грошової допомоги. Причому намагання змінити його, здається, лише погіршують ситуацію. За прикладом далеко ходити не доводиться. Вже цьогорічні зміни в нарахуванні дотацій на молоко призвели до небаченого подорожчання всієї молочної продукції. Невизначеність у буряківництві та цукровій галузі так само підштовхнула до інфляційних процесів. Що далі? Чи може хтось з аграріїв справді розраховувати на дієву підтримку, і якою вона повинна бути?

У Миколи Паромея із Кремінної, що в Городоцькому районі, зовсім невелике фермерське господарство. Кілька родинних паїв, кілька орендованих в односельців — ось ті близько півтори сотні гектарів, на яких він вирощує свої врожаї. Та розпочинати навіть цю не дуже велику справу було непросто. І через те, що охочі до роботи руки в селі тепер не  відшукати, — всі роз’їхались на заробітки по далеких світах, і через брак техніки.

Від колишнього, одного з найпотужніших в області, господарства фермеру-початківцю у майновий спадок перепали сівалка, катки та борони. Тож уже потім старенький комбайн та три зношені трактори довелось купувати. Причому за власні кошти. Про будь-які відшкодування за придбання техніки навіть не йшлося.

Взагалі в цій родині діє правило: розраховувати тільки на власні сили. Тому жодних кредитів не брали. Щоправда, одного року таки наважились оформити документи на отримання відшкодування за посіяні площі. Однак різних паперів, довідок довелось збирати стільки, а сама компенсація була така незначна — від 60 до 100 гривень за гектар посіву, що більше цією справою вирішили не займатись. Клопотів багато, а результат — мізерний.

Не дивно, що два роки тому лише третина господарств області скористалась правом на таку фінансову підтримку. А вже наступного року кількість їх зменшилась на 57 господарств. Про торішні перипетії з дотаціями навіть говорити не доводиться: урядові обіцянки виявились такими великими, а бюджет настільки скупим, що в рослинництві грошової підтримки так і не вдалось нікому отримати. В інших галузях вона виявилася мінімальною і, як наслідок, доступною лише винятковим господарствам.

Говорити про фінансові порушення там, де виплати сягали буквально пару тисяч гривень, не доводиться. Але ті самі складні бюрократичні механізми минулими роками декому таки створили ідеальні умови для нераціонального використання коштів. Аудиторські перевірки управління Рахункової палати ще раз це підтверджують. Так, хтось закрив очі на те, що в двох товариствах була заборгованість перед бюджетом, що унеможливлює отримання будь-яких допомог. Однак це не завадило їм одержати 142 тисячі гривень бюджетних коштів.

Ще одне м’ясопереробне підприємство «забуло», що гроші, які не були виплачені сільгоспвиробнику за здану сировину, повинні повернутись до бюджету, а не на рахунок підприємства. Через таку забудькуватість на рахунку опинилось понад 1,3 мільйона гривень.

Про те, що державні гроші виплачуються тільки за продукцію відповідної якості, взагалі окрема розмова. Бо хтось вважає, що вигодував доброго бичка, а хтось переконаний, що й вага худоби не така, й тримали її в господарстві не стільки, як передбачено законом...

А в результаті контролюючі органи скаржаться на нераціональне використання державних коштів, а селяни — на надто велику прискіпливість з боку тієї ж держави, котра не стільки грошима допомагає, скільки різних додаткових умов висуває.

Якщо дармові гроші є, то було б справжнім безглуздям відмовлятись від них. І це добре зрозуміли потужні приватні компанії, які орендують десятки й сотні тисяч гектарів. В обласному управлінні сільського господарства не без скептичної усмішки розповідають про те, як юристи однієї з таких компаній ледь не ночували в управлінні, поки не оформили всі документи й не отримали належні гроші.

Приватник знав, за що боровся: будь-яка фінансова підтримка одразу позначається на собівартості продукції, й, отже, дає додаткові прибутки. Але хто ще виграв у цій ситуації, окрім приватника? Чи змінила ця бюджетна підтримка ситуацію на ринку продовольчих цін? Чи збільшились загальні обсяги виробництва зернових, цукру, молока та м’яса? Чи наблизила вона хоч на крок українського хлібороба до світових стандартів виробництва та споживання продуктів?

Не намагатимусь давати відповіді на ці запитання, бо не тільки мені, а й будь-якому фахівцю навряд чи вдасться знайти ґрунтовний економічний аналіз впливу бюджетних витрат на ефективність хліборобської праці. Дотації стали, швидше, звичкою, що вироблялась роками, ніж справді дієвою економічною категорією.

Таке твердження спричинить чимало нарікань. Бо не раз доводилось чути про суми бюджетних підтримок, які діють у різних країнах. Мовляв, наші не йдуть у жодне порівняння. І це справді так.

Але ж є й інша думка: хоч скільки грошей на село давай — вони щезають без сліду. Тож, швидше за все, мову вже давно потрібно вести не про обсяги підтримки, а про систему її надання, яка стала б органічною складовою в комплексі виробництва сільгосппродукції та ціноутворення.

До того ж досвід минулого року вочевидь засвідчив: чутки про можливу загибель аграрного сектору без бюджетних вливань виявились явно перебільшеними. Бо надходження з бюджету значно зменшились, а сільська економіка краю при цьому не тільки не пропала, а ще й здивувала своїми результатами. За загальної економічної кризи, коли доводиться говорити про колосальні спади в промисловості, будівництві, торгівлі, село прозвітувало про збільшення обсягів.

Чи стало воно від цього багатшим? Навряд. Але це, як то мовиться, вже зовсім інша історія. Її фінал залежить значно більшою мірою від комплексу різних соціальних, економічних та політичних чинників, ніж від того, чи вдалось комусь отримати дотацію.

Хмельницька область.