Колишні працівники Городенківського цукрозаводу вимагають від влади зупинити руйнацію підприємства. Про це вони заявили на мітингу, який відбувся під стінами райдержадміністрації (на знімку).
Люди побоюються, що найближчим часом завод поріжуть на металолом. Вони стверджують, що бурякопункт уже продано якійсь фірмі. Така само доля чекає й решту виробництва. Городенківці звертаються до обласної ради, Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Президента України, Прем’єр-міністра з проханням знайти інвестора і запустити підприємство, яке розвалюється на очах. Водночас від прокуратури вони вимагають перевірити діяльність колишніх власників заводу, що призвела до його банкрутства.
Нагадаємо, що на Прикарпатті уже немає жодного діючого цукрозаводу. Колишній Бовшівський відновити вже не вдасться. Два роки не працює й Городенківський. Тож у районі різко скоротилося вирощування цукрового буряку. Якщо в кращі часи тут засівали й по 5—7 тисяч гектарів, то минулого року — близько 150 гектарів. Якщо завод розтягнуть до останнього, то надію на відновлення виробництва остаточно втратять півтисячі городенківців.
— Районна влада на боці людей, — прокоментував ситуацію перший заступник голови Городенківської райдержадміністрації Роман Барик. — Ми обома руками за відновлення роботи підприємства. З проханням не згубити останню на теренах Прикарпаття цукроварню не раз зверталися до всіх гілок влади. Відповідь звідти була одна: завод узяв кредити в банку і їх не повернув. Тож тепер за борги банк забрав виробничі потужності й розпоряджається ними як своєю власністю. Мета у кредиторів одна: будь-яким способом повернути свої гроші.
Про суму боргів нам невідомо. Кажуть, що то «комерційна таємниця». Але держава не мала б кинути підприємство і людей напризволяще. Подивіться, що нині робиться з цукром. Ціни на нього стрімко зростають. Колись за центнер його платили 300 гривень, а тепер — тисячу. Урядовці думають, як завезти цукор-сирець з-за кордону, а на своєму буряковому ставлять хрест. Політика держави не спрямована на підтримку вітчизняного виробника цукру. А люди не дурні. Пшениця чи ріпак дають більші прибутки, а роботи з ними менше. То вони від буряку переходять на виробництво інших культур. Але до чого ми так догаздуємося?
Івано-Франківська область.