Такі дані наводять у Міністерстві внутрішніх справ України. Майже щодня по радіо та телебаченню оголошують про зникнення людей. Справи про розшук міліція відкриває протягом п’яти днів. Як правило, через 10 днів більшість із них завершується успішно. Пошук, який триває понад рік, вважається таким, що затягнувся, шансів на добрий кінець тут небагато.
Кореспондент «Голосу України» намагався з’ясувати, куди все ж таки зникають українці.
Узятися за цю тему спонукало одне електронне повідомлення. Воно надійшло на адресу редакції газети з Чернівців. Там уже більше місяця як пропав 21-річний місцевий житель Микола Зегрюк. 18 грудня хлопець, рушаючи з роботи додому, повідомив рідним, що викликатиме таксі. Однак удома юнака так і не діждалися. Його телефон досі поза зоною досяжності. До діла взялися не тільки правоохоронці, а й рідні та знайомі хлопця. Вони створили в Інтернеті групу, яка розпочала самотужки розплутувати цю історію.
На жаль, останнім часом такі повідомлення потрапляють на очі українців ледь не щодня. Нині ця проблема — найбільший головний біль для міліції. Адже пропадають молоді і старі, чоловіки і жінки. Вони ненадовго виходять з дому і не повертаються. На довгі роки їхні фотографії лягають у папки з написом «Зниклі безвісти».
— Розшук ведеться протягом 15 років, — коментує ситуацію столичний адвокат Іван Васильович. — Безвісти пропалого розшукують органи внутрішніх справ та їх оперативні підрозділи у разі, коли є підстави вважати, що людина стала жертвою злочину або нещасного випадку (зникли під час катастроф, стихійного лиха, потонули, накрило лавиною, засипало снігом тощо) і трупів яких не було виявлено. Організація і функціонування системи розшуку регламентуються чинним законодавством та нормативними актами Міністерства внутрішніх справ України.
Зник у нікуди
Люди пропадають з різних причин. Досить часто вони стають жертвами злочину. Трагічних сюжетів — хоч відбавляй. Так, за інформацією луганських правоохоронців, нещодавно до чергової частини одного з районних відділів міліції звернулася з заявою місцева жителька Ірина. Вона повідомила, що напередодні пропав її 30-річний чоловік Ігор. Слідчо-оперативна група, яка виїхала за місцем мешкання заявниці, не виявила жодних слідів, які вказували б на кримінальний характер зникнення чоловіка. Пошукові заходи, на жаль, позитивних результатів не дали. Однак уже через тиждень заявниця знову прийшла до міліції. Цього разу вона розповіла правоохоронцям, нібито їй на мобільний телефон надійшло SMS-повідомлення, що тіло її чоловіка лежить у лісопосадці. Того ж дня співробітники карного розшуку були в районі, де міг бути труп Ігоря. Однак знайти тіло не вдалося. Зниклим зятем почав клопотатися і батько Ірини — Віктор. Йому на диво швидко вдалося знайти труп свого родича. Медична експертиза встановила причину смерті — задушення. Невдовзі Ірина розповіла, як насправді все було.
За її словами, того вечора чоловік прийшов додому з роботи, як завжди, напідпитку. Розпочалася сварка, в яку втрутився й Віктор. Між чоловіками зав’язалася бійка, в ході якої Ігор опинився на підлозі, а тесть схопив мотузку й задушив доччиного кривдника. Тіло зятя Віктор поклав до багажника свого автомобіля й вивіз далеко за межі міста, в лісопосадку. Зрештою, щоб остаточно не збожеволіти, Ірина вирішила скинути тягар з душі: прийти до міліції й повідомити, де знаходиться труп її вбитого чоловіка.
Однак трапляються й інші ситуації. Сьогодні чимало літніх людей доживають віку в самотності. Нерідко на вулиці з ними трапляється серцевий напад з летальним наслідком, і далеко не завжди ця особа має при собі документи. Тіло забирають у морг, а через деякий час родичі вдаряють на сполох.
У пошуках кращої долі
Та більшість із тих, хто пропадає безвісти, зовсім не жертви злочинців або нещасних випадків. Вони роблять це свідомо. Нещодавно львівські правоохоронці затримали повію. Коли її відвезли до приймальника-розподільника, то виявилося, що вона вже тривалий час у розшуку. 32-річна Любов, мешканка Волинської області, в листопаді 2007 року пішла з дому, покинувши чоловіка та двох дітей. Два роки її розшукували правоохоронці, а родичі вважали безвісти зниклою.
Як розповідають правоохоронці, останнім часом з власного бажання дедалі частіше пропадають заробітчани. Нерідко буває, що людина працює за кордоном і тривалий час не подає стурбованим родичам про себе жодних звісток. А коли за фактом зникнення відкривається розшукова справа, виявляється, що зниклий давно знайшов собі нову сім’ю. Такий випадок стався рік тому на заході України. Вийшов з дому і не повернувся батько трьох дітей. Працівники міліції об’їздили всі морги, лікарні, опитали всіх родичів, друзів та знайомих. Безрезультатно. А через рік знайшли чоловіка аж у Прибалтиці. Жив собі на квартирі з молодою коханкою, працював у комерційній структурі. Додому так і не повернувся.
Де діваються діти
— Проблема зниклих безвісти дітей завжди стоїть дуже гостро, — кажуть у службі розшуку дітей. — Для батьків це катастрофа. Причини втечі дітей з дому різні. Це може бути конфлікт у сім’ї, з учителями чи однокласниками, пошук сенсу буття або й просто недбалість родини.
У 2008 році до чергової частини Богодухівського РВ ГУМВС України в Харківській області надійшло повідомлення про те, що в селищі Крисине пропала дворічна дівчинка. Згорьована мати сказала, що дитини не стало на світанку. Працівники міліції одразу ж узялися об’їжджати прилеглу територію і побачили в полі самотню дитину. Виявилося, вона просто заблукала.
Однак не завжди дітей знаходять живими і здоровими. Прикладом цього є випадок, що стався на Кіровоградщині. У райвідділ міліції повідомили, що зникла трирічна дитина. Пошуки велися вздовж берега річки Інгул. Через два дні тіло дівчинки знайшли за 3-4 кілометри від села на мілині.
Куди звертатися по допомогу
Якщо вас спіткало лихо, зник хтось із ваших родичів або знайомих, слід пам’ятати кілька порад правоохоронців, як поводитися в подібних випадках, куди звертатися.
Коли людина пропала в місті, необхідно: обдзвонити чи обійти всіх знайомих та рідних, у котрих людина могла затриматися; зателефонувати до міської станції швидкої медичної допомоги і спитати, чи не доставлялася людина до лікарень; написати заяву до міліції, додати до неї останню за часом фотокартку, вказати особливі прикмети зниклого. Також бажано звернутися на телебачення, теж надавши фотокартку та опис зовнішності.
Коли людина пропала в сільській місцевості, треба діяти так само, але враховувати такі обставини: якщо поблизу населеного пункту є ліс, потрібно організувати кілька пошукових груп та прочісувати його, взявши з собою гучномовець і ліхтарі; якщо поруч є водойма і є вірогідність, що зниклий ходив купатися, слід викликати водолазів і перевірити акваторію.
Якщо людина пропала на відпочинку, заяву слід подавати до відділку міліції на території, де це сталось, а далі діяти, як при зникненні в місті.
Знайти людину нелегко, особливо коли надто пізно повідомляють. Копітка робота правоохоронців може тривати роками. Прискорити процес можуть приватні детективи. У газетах можна знайти оголошення, що рекламують послуги приватних бюро або сищиків-одинаків. На думку фахівців, це несправжні професіонали. Адже справжні себе не рекламують. Кореспондент «Голосу України», зателефонувавши до одного з таких детективів, дізнався: пошук зниклої людини коштуватиме близько 700 доларів. Половину суми слід заплатити одразу, решту — після закінчення роботи. При цьому він гарантує якість та оперативність.
Отож, надія помирає останньою?
Колаж Олексія КУСТОВСЬКОГО.