Рано списувати на пенсію

Її знають як порядну, активну людину, яка багато зробила, аби газ прийшов і в оселі мешканців її невеличкого села Засув. Тим паче, що сусіди із Михайлівки на той час уже зуміли відчути, що таке жити у комфорті, який дає природний газ в оселях. Аби таке благо мали й односельці, довелося стукати у двері різних інстанцій, бо газопровід зупинився за п’ять кілометрів від Засува. Тоді Любов Савівна зініціювала створення об’єднання на кшталт громадської організації чи то кооперативу з газифікації. Справи почали потихеньку просуватися.

Бачачи це, мешканці обох сіл обрали активну Любов Савівну Твердохліб Михайлівським сільським головою. Кажуть, з тих міркувань, щоб вона, уже наділена певними владними повноваженнями, довела розпочату справу з газифікації до кінця. Та й хазяйновитий сільський голова може зробити ще чимало корисного для обох сіл. Любов Савівна не підвела — у 2005 році у Засув прийшов природний газ.

— Коли в селі нарешті з’явився газ, — каже Любов Твердохліб, — воно немов ожило. Дуже допоміг нам у цьому начальник Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства депутат обласної ради Володимир Грицайчук. Тепер у Засуві хати не купиш, скуплено навіть старі пустки. І молодь стала будуватися. Адже тут є всі умови для комфортного життя. Та ще й, до всього, тиша, спокій і чисте довкілля.

Часи, коли балотувалася на Михайлівського сільського голову, Любов Твердохліб згадує з усмішкою:

— Хотіла випробувати свої сили. Та й що мала робити зі своєю енергією на пенсії? А люди проголосували, то тепер мені соромно їх підвести. Доводиться крутитися і у свої шістдесят чотири роки.

Порозмовлявши з мешканцями обох сіл, і собі запитали жінку:

— А чи знаєте, як позаочі вас називають земляки?

— А чому ж ні? — сміється. — «Бабусею Любою», особливо діти. І що в цьому поганого? Це ж сказано по-доброму. Та й віку свого не приховую, як і того, що дітей дуже люблю. Саме тому почала свою роботу на посаді сільського голови з відновлення дитячого садка у Михайлівці, який не працював уже років із двадцять і в якому була велика потреба — молодь же залишається у селі. Дуже підсобила у цьому місцева влада, а також депутати Рівненської обласної ради Володимир Варфалюк, Володимир Ткачук, Володимир Грицайчук, керівник ДП «Радивилівський комбінат хлібопродуктів» Віктор Железняк, директор ВАТ «Швейно-торгове підприємство «Маяк», керівники «Радивилів-Агро» Віталій Панкевич і ТзОВ «Юрмія» Юрій Джунь. У такий же спосіб (з допомогою сільських, районних ресурсів та за підтримки згаданих керівників) взялися свого часу у Михайлівці і за проблему облаштування шкільної їдальні та спортзалу.

— Наш навчальний заклад старий — зведений ще в 60-х роках, — каже сільський голова. — Та ще й «тісний». Тому їдальню розмістили у приміщенні колишнього будинку побуту. З цим ми вже впоралися остаточно. Перед відкриттям бракувало тільки посуду, але вихід знайшли: придбали за гроші, які я з дівчатами наколядувала під час різдвяних свят. Роботи ж у спортзалі завершуються. Функціонуватиме він при сільському клубі. То була ініціатива голови Радивилівської райдержадміністрації Ігоря Полетка: мовляв, щоб молодь зростала дужа, щоб не гайнувала себе байдикуванням, повинна займатися спортом і мати для цього нормальні умови.

Чимало зроблено у населених пунктах Михайлівської сільської ради й щодо вирішення інших питань життя громади. Зокрема, значно поліпшено транспортне сполучення, вирішуються проблеми з благоустрою, а нещодавно громада Засува наважилася й на будівництво церкви. Адже до храму в Михайлівку ходити далеченько. Не залишаються поза увагою й соціально незахищені категорії громадян.

Та, аналізуючи, як ведеться місцевим людям у цьому екологічно благодатному куточку України, чи не найбільше радіє сільський голова, що місцеві землі мають тепер хорошого господаря — підприємство «Радивилів-Агро», яке очолює Віталій Панкевич.

— І лани обробляються, і роботу люди мають, зарплатню, та й сільський бюджет додатково поповнюється, — розмірковує. — А як жінки радіють, чиї чоловіки там працюють, ви не уявляєте. Бо хто любив перехилити чарчину, мусив від неї відмовитись. Адже за пияцтво там одразу виганяють з роботи.

До речі, в тому, що у селі з’явилося успішне сільськогосподарське підприємство, є й певна заслуга громади. Адже вона зуміла зберегти в належному стані матеріальну базу колишнього колгоспу. Відповідно, тепер Михайлівка має впевненіші перспективи у соціально-економічному розвитку.

 

Рівненська область.