Володимир Бєлий в «Голосі України» за 25 вересня 2009 р. грунтовно розповів про методологічний аспект (чи відсутність як такого взагалі) концепції профільного навчання, що запроваджується в школах. Я хочу звернути увагу на практичний бік проблеми.
Уже декілька років школам рекомендують переводити старші класи на профільне навчання, а в 8—9 класах — на допрофільну підготовку учнів.
Що це означає? Передусім зміни навчального плану. Якщо це природничо-математичний профіль або інформаційно-технологічний, то зменшується кількість годин на історію, літературу. Якщо суспільно-гуманітарний — скорочуються програми з математики, хімії, фізики; технологічний — з історії і біології тощо. Натомість збільшується кількість уроків з профільних предметів, вводяться курси, додаткові дисципліни. Здавалось, нічого поганого, та на практиці виходить: концепція, накази, рекомендації є, а механізму реалізації нема!
Скажімо, курс історії в 11 класі скорочується з 51 години до 35, а підручник розраховано на 51 годину, значить, учню вдома треба опрацювати не один параграф, а два. Таке само із біологією, де замість 68 уроків передбачено 35.
А візьміть профільні дисципліни: кількість годин збільшено, отже, це має стосуватись глибини та обсягу матеріалу. А підручники старі.
Усе це призводить тільки до погіршення якості середньої освіти.
Окрім зміни кількості годин на базові предмети, в профільних класах вводяться курси за вибором (0,5—1 година на тиждень). Жодних системних знань таке викладання дати не може і є оглядовим та, врешті-решт, — нікчемним.
Така реформація шкільних програм призводить до перевантаження учнів і не дає грунтовних знань з жодної базової дисципліни.
Підтвердження цьому: діти, які хочуть отримати системні знання, йдуть до репетитора! То це і є реформа середньої освіти?!
У профільному класі обирають профільний предмет для подальшої освіти 1—3 учня. Чому держава витрачає кошти на оплату уроків, які не потрібні більшості?
Чи не краще залишити універсальний профіль, який забезпечив би державний рівень стандарту, а тим дітям, що обирають конкретний предмет як провідний, дати можливість отримувати індивідуальні уроки? Для чого всім учням профільність?
Ми тільки говоримо про особистісно-орієнтовану освіту, а робимо все, щоб уніфікувати дітей, забрати в них право на вибір, нормальну освіту, врешті-решт, право на здоров’я. Бо яке воно у вкрай перевантаженого учня (5 уроків у школі, 5 — вдома, а потім ще й репетитор)?
В ідеалі профільність повинна наблизити випускника середньої школи до професії, але сьогодні вона цієї мети не досягає. Навпаки — віддаляє!
Що я пропоную?
1. Надати право батькам, дітям не обирати профіль, якщо вони не визначились з вибором професії.
2. У кожній школі залишити один-два класи з академічним (універсальним) навчальним планом.
3. Тарифікувати вчителям в 11 та 12 класах індивідуальні уроки підготовки до тестування, якщо є діти, які їх потребують.
4. Якщо вводити профіль навчання, то базову підготовку освіти з інших предметів завершити в 10 класі.
5. Не перевантажувати навчальні плани спецкурсами, курсами за вибором.
Олена КИЯНИЦЯ, вчитель-методист, відмінник освіти України.
Крим.
