Про що мовчить рояль

Народні обранці прагнуть покінчити з єдиноначальністю у Києві. Скинути із трону Леоніда Черновецького, вважаю, чергова порожня витівка. Спроба замінити його розумнішим, демократичнішим, який усіх влаштовував би, згадайте, закінчилася ганьбою для ініціаторів. Кияни вдруге проголосували не за Леоніда Михайловича, а проти тих, хто хотів його політичної кончини. Чим не урок для гарячих голів?!

Але вони знову норовлять наступити на ті самі граблі. А постраждають... виборці. Адже це з їхніх худих гаманців візьмуть гроші на чергові позачергові вибори столичного градоначальника.

Я особисто проти. Я за те, щоб змусити Черновецького виконувати свої обов’язки. Гадаю, енергії йому не позичати, а здоров’я він зміцнив, відгулявши кілька відпусток протягом 2009-го.

Спонукавши міського голову активно працювати на благо столиці, ми тим самим стимулюємо підлеглих, що розслабилися за його відсутності.

Згадаємо, що обіцяв Черновецький, заявляючи, що для нього і його «молодої» команди Київ — не вулиці, майдани й будинки, а, насамперед, люди з їхніми нагальними життєвими проблемами.

Де ці люди сьогодні? На вулицях, площах, що стали ковзанкою; у травмпунктах; на СТО; у холодних помешканнях.

Справою честі він вважав одразу після новорічних свят очистити місто від брил льоду, сніжних завалів, сміття, зламаних негодою гілок.

Зайдіть на будь-яку прибудинкову територію (крім тих, де живуть можновладці) й переконаєтеся, як дотримується слова хазяїн міста.

Відвідайте будь-який будинок, пошукайте в ньому квартири, в яких Черновецький замінив (не за свої кревні) лічильники, газові плити; відремонтував під’їзди... А галасу, галасу скільки було!

Та що там багатоповерхівки — загляньмо на вогник до помешкання Юрія Мусієнка, родина якого 32 роки живе в будинку 10-А на вулиці Касіяна. Десять останніх зим і весен він постійно писав скарги до ЖЕК-107, потім до комунального підприємства «Голосіївжитлосервіс», райадміністрації, пізніше Черновецькому, міністрові ЖКГ...

...Господарям ніяково перед гістьми. Стіни «плачуть», грибок розповзається, меблі та раритетний рояль, якому близько 150 років, стали непридатними для використання, шпалери повисли, як пошарпані прапори над адміністрацією...

У морози, особливо нинішні, промерзлі стіни «обігрівають» квартиру до 16 градусів; із крана того дня, як казав у фільмі «Іронія долі...» герой Юрія Яковлєва: «О, тепленька пішла».

Раніше Мусієнки багато разів просили замінити сушильник для рушників, батареї, газову плиту, а головне — утеплити зовнішні стіни.

Змійовик замінили. «Зафарбували» герметиком стики між панелями. І все!

З 2001 року комунальники втішають мешканців: утеплимо стіни за наявності коштів. Їх місто не виділяє, і це Черновецький пояснює просто: уряд забрав із бюджету столиці 7,5 мільярда гривень. Цей паскудний випадок стався 2009-го. Чому не фінансувалися ремонтні роботи до цього? Чи фінансувалися, але гроші не доходили до окремо взятої стіни на будинку 10-А?

Мені шкода Леоніда Михайловича, в якого «вкрали» мільярди, що по праву належать столичній громаді. З іншого боку, йому дали козирну карту: завдяки їй він тепер із приводу й без приводу виправдує бездіяльність команди, підвищення тарифів на геть усе, неякісні послуги тощо. Як за такого безгрошів’я змусити голову енергійно працювати, захищати бабусь, віддавати їм останнє — гречку, олію?

Виборці голодні, але не дурні. Вони бачать, як дорожня служба працює, куди й на що списується пальне за млявого очищення міста від льоду й гілок. Мені, до слова, тракторист-шляховик без натяків запропонував: «Хочеш, постачатиму каністрою соляру?» «Як часто?» — запитую. «А скільки треба?»

Я не відволікся, говорячи про трактористів, які нахабно крадуть. Можна продовжити про здирників-сантехників та електриків, недобросовісних ліфтерів. Таких чимало. Але чому Мусієнко має оплачувати неякісні послуги або їхню цілковиту відсутність?

...На сходовому майданчику горить лампа, втановлена Мусієнком; ящик сміттєпроводу ремонтує також він; у під’їзді, ліфті бруд, що його періодично прибирають мешканці.

Натомість справно приходять попередження: не сплатите за послуги — відключимо... подамо позов до суду... А за що, повторюся, платити?

Юрій Мусієнко не обділений увагою чиновників. Вони, схоже, одержують задоволення від листування з наполегливим скаржником. Грошей у міському бюджеті немає, клерки рік у рік сповіщають про це платникові податків. При цьому грішать недоліком Вовочки, який на очах у Марії Іванівни безсоромно списує контрольну в сусіда по парті.

Спочатку відписується «Голосіївжитлосервіс», потім фактично тими самими фразами йому вторить райдержадміністрація. За нею, немов під копірку, звітує Головне управління житлового господарства. Замикає шеренгу підписантів згадана інспекція, яка до того ж подає розширену інформацію про права споживача. Спасибі, звичайно.

Тепер Мусієнко знає, що робити, якщо температура в кімнаті не 18 градусів, у крані з гарячою водою — менш як 50, а в під’їзді гуляють миші. І скільки платити, оформивши належним чином акт про неякісні послуги.

До слова, погрози ЖЕКів про відключення води та електрики за борги сприймайте як шантаж. Сам Микола Чорний констатує, що «законодавством не передбачено припинення надання комунальних послуг як санкції за невиконання договірних зобов’язань».

Уявляю: кияни, в яких у квартирах холодно, а із крана тепленька тече, масово почали складати відповідні акти й звертатися до суду...

Вважайте це як спонукання до дії, читачу.