Самотніх неповнолітніх мам умовляють залишити малюків у пологовому будинку. Адже повертатися з лікарні їм, як правило, нема куди. Що робити сироті, яка хоче виховувати власну дитину? Спеціальний центр матері і дитини ремонтують уже третій рік, а благодійники не можуть допомогти всім, хто цього потребує.

 

Відмова без права повернення

У професійному училищі № 19 у Макіївці завагітніли шість неповнолітніх учениць. Усі вони — сироти, які прийшли з місцевого інтернату. В училищі розводять руками: мовляв, з інтернату підопічні приходять, маючи досвід статевого життя, а одну навіть узяли на восьмому місяці вагітності. Троє дівчат уже стали мамами, і всі троє написали відмову від дитини в пологовому будинку — за порадою старших. Адже повертатися малолітній сироті з дитиною немає куди: в гуртожитку проживання мам із дітьми не передбачене.

Катя Ващиленко народила сина в сімнадцять. «Спочатку, коли дізналася про вагітність, хотіла зробити аборт. Радили викладачі. Але лікар сказала: вже пізно, і я залишила дитину», — розповідає молода мама. Одразу після народження сина Катя написала тимчасову відмову в пологовому будинку — старші казали, що так буде краще: «Ти ж сама ще дитина». Щоправда, про наслідки такої відмови і про те, що малюка можуть передати на всиновлення іншим батькам, ніхто не говорив.

Інформація спливла випадково. Батька дитини, 17-річного Володю Шейкіна, якого звинувачували в крадіжці мобільного телефону, в суді захищав представник громадської організації «Альтернативний молодіжний центр». «Володя похвалився перед нами, що нещодавно став батьком, — пригадує керівник громадської організації Тетяна Носач. — Коли ж ми спитали, де дитина, молодий батько махнув рукою: «В лікарні». З’ясувалося, вчителі й вихователі пояснили Володі та Каті, що краще поки що залишити малюка, потім його передадуть до дитячого будинку, а коли батьки підростуть, вони зможуть забрати сина. Хлопець казав про це, впевнений, що так і буде — адже в цьому переконували «дорослі дяді й тьоті».

Тетяна попросила хлопця прийти разом із Катею. На той час молоду маму виписали з пологового будинку. В лікарні жінка-дівчинка годувала малюка груддю, і тепер на заняттях у неї текло молоко. Від застою в грудях піднялася температура, але Катя була переконана: так і треба. Не порадять же дорослі щось погане. В цей час новонароджений син лежав у дитячому відділенні, його годували штучними сумішами.

«Дівчина була в депресії, — розповідає Тетяна Носач. — Вона сподівалася, що коли закінчить училище, зможе забрати дитину до себе. Але ми пояснили Каті те, що вона не дочитала у бланку відмови: тепер її без її згоди можуть позбавити батьківських прав і віддати дитину на усиновлення. Цю молоду жінку так багато переконували, що вона не може бути повноцінною мамою, що вона повірила. Я бачила її згаслі очі і думала: «Боже, в яку авантюру ми встряли».

«Катя народилась, як мама.Вона вся світиться...»

І Катя, і Володя після розмови в Альтернативному молодіжному центрі висловили бажання забрати дитину назад. Жити молодій родині запропонували в «Місті Сонця» — центрі для дітей, які опинилися в складній життєвій ситуації. За два дні всі формальності були залагоджені, і батьки поїхали забирати сина з пологового будинку. Персонал у лікарні плакав і радів, віддаючи малюка. Після консультацій із фахівцями Каті вдалося відновити грудне вигодовування. Сьогодні маленький Денис, якому виповнилося два з половиною місяці, дні і ночі проводить із мамою. Каті дозволили вільне відвідання занять в училищі. А Володя всі вихідні проводить із родиною, купуючи за стипендію памперси. Обом молодим батькам уже виповнилося по 18 років, і в лютому вони збираються офіційно зіграти весілля. Хоча на вигляд вони набагато молодші. «Катя народилась, як мама. Вона вся світиться», — ділиться радістю Тетяна Носач.

Наївно було б вважати, що для цієї родини все закінчилося благополучно. У громадській організації сподіваються опікати сім’ю щонайменше протягом року. Після чого молоді зможуть переселитися до однієї із квартир, які їм належать (щасливий виняток — обоє мають житло, придатне для проживання). На той час Володя здобуде фах зварювальника, а Катя — маляра. Поки що доходи сім’ї складаються зі стипендій та допомоги у зв’язку з народженням дитини.

Зрілими батьки стають не одразу

Чи багато знайдеться вчителів і лікарів, які, дізнавшись про вагітність учениці-сироти, не стануть схиляти її до аборту чи відмови від дитини? Навряд чи. До того ж роблять це дорослі з кращих спонукань. Так склалося, що держава розвиває спеціальні заклади для сиріт, але не створює такі заклади для мам, які разом із новонародженими малюками опинилися в складних життєвих ситуаціях. Замкнене коло проблем та «доброзичливці» підштовхують дівчинку-матір до відмови від дитини.

Вікторія Федотова, керівник громадської організації «М. АРТ. ІН-клуб» (Макіївка):

«Поки що молоді мами-сироти здебільшого віддають своїх новонароджених малюків до дитбудинків. Якщо дівчинка живе в сирітському гуртожитку і не має житла, її просто переконують відмовитися. Мовляв, віддай на три-шість місяців дитину, а потім влаштуєшся і забереш. Справді, в дитячому притулку дуже гарно доглядають за дітьми — можливо, краще, ніж це могла б зробити недосвідчена дівчинка. Але рідко яка мама, не маючи соціальної зрілості, повертається за малюком. Якщо вона не відвідує дитину півроку, її можуть позбавити батьківських прав. Не кажу вже про психологічні проблеми. Народивши дитину і погодувавши її груддю в пологовому будинку, мама кидає маля і на все життя отримує невиліковну психологічну травму. Це все призводить до того, що дівчатка або спиваються, або сідають на наркотики, або починають торгувати собою десь на трасі, тобто стають частиною кримінального життя».

Водночас фахівці попереджають: неповнолітня мама, яка вирішила самостійно виховувати дитину, потребує кваліфікованої підтримки, хоча б протягом року-півтора. Адже зрілими батьки стають не одразу. Крім того, навіть якщо дівчинка має закріплене за нею житло, їй часто не варто повертатися, приміром, у будинок, де живуть соціально неблагополучні родичі. Та й медичні і соціальні працівники повинні частіше цікавитися здоров’ям і самопочуттям малюків, народжених неповнолітніми матерями. Адже де гарантія, що дівчинка не ставитиметься до сина чи доньки, як до живої «іграшки», що малюка вчасно погодують, добре вдягнуть? Цю школу життя молоді батьки повинні проходити, образно кажучи, не встаючи з-за шкільної лави.

Ніна Ладанова, начальник відділу соціальної роботи Макіївського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді:

«До нас часто звертаються неповнолітні мами — як правило, це випускники інтернатів або ті, які прийшли із місць позбавлення волі. Головна проблема — житло, і вона досі не вирішена. Гуртожитків у місті мало, багато підприємств закрилися. Нам ідуть назустріч на шахті «Холодна Балка» — до їхнього гуртожитку селять хлопців. Дівчаток прописують у гуртожитку економіко-гуманітарного університету. Ще є гуртожиток на металургійному заводі. Просимо благодійників: одна з конфесій дала притулок шести таким молодим мамам. Причому одну маму забрали з траси, де вона «працювала». На той момент у неї було троє малих дітей, усі дівчатка. Зараз зустрічаємося — ця жінка пройшла курс реабілітації, переглянула свої життєві принципи. Сподіваюся, все буде добре. Я теж за збереження мам для дітей, а дітей — для мам. Але треба підходити диференційовано. До нас часто приходять дівчатка із діагнозом «розумова відсталість». Як правило, вони зможуть забезпечити фізичні потреби дитини, але чи зможуть у подальшому виховати гідну людину?»

До речі, після того, як ситуація із вагітними дівчатками в училищі № 19 набула розголосу, в навчальному закладі погодилися на пропозицію міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді організувати консультативний пункт для учениць. Представники соціальних служб сподіваються, що вчасна порада допоможе дівчаткам прийняти правильне життєве рішення. Крім того, соціальний працівник розповідатиме про наслідки раннього статевого життя. Можливо, це зменшить кількість сиріт у другому поколінні?..

Соціальний гуртожиток — поки що в проектах

Свого часу в області запланували створити центр матері і дитини саме для жінок, які опинилися в скрутних ситуаціях. Під одним дахом передбачалося об’єднати і такий центр, і соціальний гуртожиток для сиріт-випускників інтернатів, які не мають житла. В 2007 році було виділено цільову субвенцію із державного бюджету на цей об’єкт. Але грошей на повноцінний ремонт «коробки» без даху і вікон на околиці Макіївки не вистачило. Сьогодні готовність об’єкта — 43 відсотки. Для завершення будівництва потрібні ще 6 мільйонів гривень. Перспективи отримати їх дуже примарні.

— До центру матері і дитини може потрапити жінка на сьомому-дев’ятому місяці вагітності і перебувати тут до того часу, коли народженій дитині виповниться півтора року, — розповідає директор закладу Світлана Рибалко. — Передбачається, що в нашому центрі можуть одночасно перебувати до 16 мам із дітьми. За цей час ми допоможемо жінці з роботою, перенавчанням, оформимо документи. Може скластися, що мама буде вагітна і матиме ще дитину, молодшу трьох років, — ми готові взяти і таких. Трапляється, родина не хоче приймати неповнолітню матір, і їй просто немає де жити. Але поки що будівництво заморожене. До нас постійно звертаються жінки, які опинилися в скрутних ситуаціях. Із пологового будинку телефонують. На жаль, змушені відмовляти. Бюджетних грошей на завершення проекту немає, а бізнес мало зацікавлений у таких вкладеннях. Хоча відгукується багато простих людей, готових допомогти власною працею. Та й обладнання все закуплене — ліжка, коляски, холодильники тощо. Але електрика відключена, води немає, тепла теж.

Виходить так, що схилити сироту написати відмову від дитини набагато простіше, ніж створити молодій мамі умови для повноцінного життя і виховання малюка. І це — система, яку побороти поки що неможливо. А потім державні чиновники гучно рапортуватимуть про успіхи програми усиновлення. Замовчуючи той факт, що деякі з малюків залишилися без батьків саме через недбальство чиновників, покликаних охороняти права сиріт.