Я — мама 19-річної Світлани Демедюк — Оксана Ванчицька. Моїй дочці на 24-му тижні вагітності поставили діагноз — гострий лейкобластний лейкоз (рак крові) і, щоб розпочати лікування, запропонували зробити аборт.
Світлана з чоловіком Володимиром відкинули цю пропозицію, на що лікарі констатували, що вони відмовились від лікування. Подальше перебування в Україні стало неможливим, бо це загрожувало життю моєї дочки. Медики давали їй лише два тижні життя. Друзі знайшли клініку у Варшаві, яка погодилась прийняти Світлану і розпочати лікування. На 24,5—25 тижні вагітності у моєї донечки сталися передчасні пологи. Вона народила дівчинку Ніколь вагою 500 грамів. Польські медики розпочали запеклу боротьбу уже за два життя. І Слава Богу, це дає свої результати!!! Зараз моїй внучці майже три місяці і вона набрала вже 2 кг, кожен день для Ніколь — це боротьба за життя, вона розвивається нормально, але виникли проблеми із зором (ретинопатія недоношених), які кращі офтальмологи Польщі намагаються відкоригувати.
Світлана і Ніколь знаходяться в різних клініках, з’єднувальним місточком між ними є чоловік Світлани — Володимир Демедюк, який змушений знімати квартиру у Польщі, щоб допомагати дружині і крихітній донечці. Світлані призначено чотири курси хіміотерапії, два з яких вона успішно пройшла, а також обов’язкова пересадка кісткового мозку. Все це потребує довготривалого та вартісного лікування, величезні суми щодня, і ми всією родиною зараз шукаємо кошти для лікування моїх дорогих дівчаток.
Я дуже хочу, щоб моя дочка жила, навчалася (вона — студентка), щоб разом із чоловіком вони виховували донечку. Я використовую всі можливі шляхи для пошуку коштів на лікування (мій контактний телефон 067 1030193), тому не судіть мене суворо за цього листа, бо це просто крик моєї душі! Я вірю, що знайдуться добрі люди, які захочуть допомогти врятувати моїх донечку і внучку.
