У ветерана Великої Вітчизняної війни, жителя Рівного Василя Петренка — майже три десятки нагород. У тому числі — два ордени Вітчизняної війни (І та ІІ ступенів), орден Бойового Червоного Прапора, медаль «За відвагу». Нарівні з орденами та медалями Василь Михайлович вважає бойовими відзнаками і дві подяки від Верховного Головнокомандувача Сталіна. Причому Василь Петренко став одним із небагатьох фронтовиків, кому Сталін подякував двічі поспіль — 24 і 25 січня 1945 року.
— Коли почалася війна, мені було сімнадцять років, — розповідає Василь Петренко. — На фронт попросився добровольцем. Закінчив сержантську школу. Коли брали штурмом місто Великі Луки, отримав поранення. Підлікувавшись, знову пішов на фронт. Воював, доки знову не поранили, причому тяжко. А подяки від Головнокомандувача отримав під час визволення Східної Пруссії. Нам тоді було не до того — хто кого й на яку нагороду «подавав». Просто робили свою справу — громили ворога. Але якось політрук оголосив список бійців, представлених до відзнаки. А через кілька днів ми визволили ще одне місто. І знову аналогічне подання «пішло» на Ставку. Ось так і з’явилася, вочевидь, двічі подяка. Зізнаюсь, тоді, на фронті, коли отримав їх, гордість проймала душу.
