У Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України відкрито виставку, що присвячена 125-річчю Вадима Меллера — одного із зачинателів українського театрально-декораційного мистецтва.
Це частина унікальної колекції з фондів музею. Експонуються 53 твори (ескізи сценічних костюмів, оформлення вистав) 1920—30-х років — періоду творчого злету митця. Інші роботи можна побачити в електронному вигляді.
Особистість цього художника виросла з синтезу багатьох культур.
Вадим Меллер народився в Петербурзі. Батько митця був швед, мати — наполовину грекиня, наполовину італійка. А з Києвом Меллера пов'язує значний етап життя і творчості. Тут він закінчив Університет св. Володимира як юрист. У 28 річному віці виїхав до Мюнхена, де вчився в Академії мистецтв. Свої роботи почав виставляти після переїзду до Парижа. До паризького художнього середовища Меллер увійшов стрімко. Вже у 1913-14 роках його роботи виставлялися поруч з роботами Малевича, Архипенка, Пікассо.
Повернувшись до революційного Києва, Вадим Меллер працює як живописець, графік та костюмний дизайнер. Невдовзі основною його діяльністю став театр. В той період Меллер працював водночас у трьох київських театрах. З 1920 року він — професор Академії мистецтв України.
У 1922 р. художник пов'язує свою діяльність з театром «Березіль», під керівництвом режисера-реформатора Леся Курбаса. Він стає головним художником театру, керівником макетної майстерні. Отут і згодився йому європейський досвід кубофутуризму та експресіонізму. Художник був активним прибічником «культурного синтезу», програми, яка мусила об’єднати архітектуру, театр, кіно.
1925 року в Парижі відбулась Міжнародна виставка декоративного і сучасного індустріального мистецтва (Art Deco). В ній брало участь 24 країни, число відвідувачів виставки сягнуло 15 мільйонів. А золоту медаль отримав український театр «Березіль» за сценографію спектаклю «Секретар профспілки» (сценограф — Вадим Меллер). Отримати курбасівцям цю нагороду особисто не вдалося — їм не відкрили французьких віз, ні Курбасу, ні Меллеру.
У тридцятих роках, після арешту Курбаса, для Меллера завершилася епоха експерименту, він став підневільним прихильником «соціалістичного реалізму». Після війни працював у Києві директором Інституту монументального живопису та скульптури при Академії архітектури. 1948 року звільнений звідти — за «космополітизм». Був головним художником театру Музкомедії (1948—53) та театру імені Франка (1953—59). В останні роки життя працював над виставою франківців «Король Лір». Тут блиснув останній промінь таланту художника. У цій трагічній постановці він неначе зобразив усі протиріччя й злами власної долі.
Аліна Марченко, науковий співробітник музею.
