Озимі гартуються, зате фінанси заморозились

Таких зим, коли стовпчик термометра вночі тримався близько тридцятиградусної морозної позначки майже протягом тижня, подільські аграрії не пригадують давно. М’які умови минулих років змусили багатьох заговорити і про потепління, і про зміну клімату, а відповідно, і про нову аграрну тактику, коли роботи на полях затягувались ледь не до грудня і значно раніше, ніж колись, розпочиналась посівна. То чи вплинуть січневі морози на майбутні сходи? Сьогодні це не риторичне запитання для селян.

Фахівці відділу рослинництва обласного управління сільського господарства одразу заспокоїли: зима хоча й сувора, але ніяких серйозних ризиків для посівів поки що не несе. Мороз страшний, коли вдарить зненацька, по неприкритих снігом полях. Але, як свідчить агрономічна наука, снігове покривало вже у дванадцять—п’ятнадцять сантиметрів захищає посіви від вимерзання. А для наших полів нинішня зима не пошкодувала опадів — в середньому сніговий покрив сягає тридцяти сантиметрів, і це означає, що мороз посівам не загрожує.

Для того, щоб побачити, в якому стані перебувають посіви, в багатьох районах уже взяли на дослідження так звані польові моноліти — вирубані із замерзлого ґрунту невеликі латки землі разом із посівами. Якщо їх розмістити в умовах, близьких до весняного клімату, одразу буде видно, наскільки дужими є сходи, чи готові вони піти в ріст.

Агрономів налякали не так зимові морози, як осіння посуха. Адже в багатьох господарствах так і не дочекались моменту, коли земля буде достатньо зволожена, щоб провести посів озимих. Насіння доводилось заробляти в пересушену землю. Та, попри всі тривожні очікування, озимі пшениця і ячмінь, а це основні зернові культури, — у доброму стані.

А от щодо озимого ріпаку, то прогнози не такі втішні. Культура, котра, на перший погляд, видавалась надзвичайно прибутковою та перспективною, виявилась доволі вибагливою до клімату, агротехніки та умов зберігання. У господарствах швидко зрозуміли: прибуток від ріпаку отримають лише тоді, коли всі умови матимуть збіг і будуть виконані до кінця.

Осіння ж посівна вже внесла свої корективи. Погода була така, що більшу частину ріпакових площ довелось засівати саме в посуху, а тому і сходи виявились не дуже добрими. До холодів рослини так і не змогли набрати потрібної сили, тому сніг хоч і захистив їх від морозів, проте не зробив міцнішими. У господарствах побоюються, що навесні значну частину ріпакових площ доведеться пересівати. А це немало, адже в краї озимим ріпаком засіяно понад 95 тисяч гектарів.

Утім, фахівці радять не шкодувати добрив і засобів захисту рослин, щоб зберегти ріпак. Адже вже тепер прогнозується, що ця культура буде однією з найдорожчих в наступному сезоні. Для цього є кілька вагомих причин, серед яких зменшення посівних площ і той-таки незадовільний стан посівів. У багатьох регіонах вони просто згоріли від осінньої посухи. Тому сподіватись на рекордні врожаї наступного року не доводиться. А коли так, то зрозуміло, що ціни автоматично зростатимуть.

До того ж, якщо навесні доведеться пересівати ріпакові поля, то, швидше за все, їх замінять ячменем. А від останнього чекати таких само прибутків, як від ріпаку, навряд чи доведеться.

Хоча синоптики прогнозують подальше утримання доволі низьких температур, керівників господарств більше лякають не примхи погоди, а невизначена фінансова ситуація. Минулий фінансовий рік, котрий мав би стати роком буряку та цукру, оскільки на державному рівні в галузі рослинництва декларувалася підтримка буряківництва і льонарства, виявився просто провальним. Попри неодноразові урядові обіцянки підтримки «солодкої» галузі, жодних дотаційних коштів в область так і не надійшло.

Щоправда, вже на початку нинішнього року із Мінагрополітики надійшов наказ, який начебто мав би розподілити кошти минулорічних дотацій. Однак цей документ так і не вніс ясності в заплутану ситуацію. Адже бюджет минулого року, який передбачав виділення згаданої допомоги із стабілізаційного фону, вже закрито. А цьогорічний головний документ держави не прийнято і навряд чи він перебере на себе ще й минулорічні борги.

Так само «замороженою» залишається і проблема з банківськими кредитами. Протягом минулого року в області назбиралось лише близько двох десятків господарств, котрим посміхнулось кредитне щастя. Решті доводилось обходитись власними грошовими ресурсами. І якщо їх вистачило для жнив і посівної, то від серйозних покупок нової техніки довелось відмовитись.

Загалом замість 170 мільйонів гривень позаторішніх державних дотацій торік аграрному секторові краю довелось обмежитись трохи більш як 50 мільйонами. Здавалося б, увесь цей фінансовий холод мав серйозно позначитись і на торішніх здобутках, і на перспективах цьогорічного врожаю. Та вийшло все навпаки: що важчі були фінансові та погодні умови, то кращими здобутками може похвалитись село.

Хоч би хто що казав про нестабільність ситуації, несприятливі фінансові умови та інші проблеми, а господарства наперекір усьому не тільки не зменшили, а ще й наростили площі осінніх посівів. Замість прогнозованих 190 тисяч гектарів озимої пшениці засіяли понад 206 тисяч. А план з озимого ячменю взагалі виконано майже на двісті відсотків.

За всіх нарікань на те, що не виплачено бурякові дотації, не працювали окремі цукрові заводи, в області під солодкими коренями планують збільшити площі на десять тисяч гектарів. Підтвердженням серйозності цих намірів може бути хоча б те, що виорані на зяб 419 тисяч гектарів також перевищили прогнозовані площі оранки.

Відсутність коштів не завадила господарствам уже на початку січня мати запас близько двох третин від норми насіння. Та й за небувалої дорожнечі мінеральних добрив хороші господарі також зробили невеликі запаси. Тож є сподівання, що до початку весняних робіт дефіциту матеріально-технічних ресурсів також не буде.

Такі виробничі перемоги на тлі кризової нестабільності ставлять більше запитань, ніж дають відповідей. Якщо рослинництво може не просто втриматись на певній межі, а ще й розвиватись практично без додаткового кредитування і жодної державної підтримки, то чи потрібна остання взагалі?

Питання дискусійне. З одного боку, можна зрозуміти керівників господарств, котрі не готові відмовитись від грошової державної допомоги. З другого, залишається незрозумілим, для чого надавати її тим, хто і сам може впоратися з усім технологічним процесом від посівної до продажу врожаю і ще отримати при цьому прибутки.

На жаль, чітких і логічних відповідей на ці запитання немає. А звідси — непередбачуваність перспектив, планів і цін. Господарствам доводиться орати і сіяти, спираючись не так на економічний розрахунок, як на хліборобську інтуїцію. Добре, коли не підводять досвід, терплячість і велика працелюбність. Тоді й весняні прогнози не лякають. Навіть за всієї їхньої невизначеності.

Хмельницька область.