Проблеми з водою на Луганщині існують не одне десятиліття, протягом яких керівництво області намагалося їх розв’язати. Кожний новий лідер регіону пропонував свій варіант виходу із ситуації, і він переважно стосувався глобальної реконструкції водного господарства території. А оскільки йшлося про мільярдні суми, якими уряд не міг пожертвувати заради однієї проблеми Луганщини, дані проекти перебували в статусі «неблизької перспективи».
Були, щоправда, сміливці, які пропонували зовсім новий підхід до використання водного ресурсу краю, але загальної підтримки вони не мали. Зокрема, мова йшла про використання шахтної води після її опріснення. Вже чого, а цієї води, треба зазначити, в області надлишок. Під час свого керівництва областю Олексій Данилов захопився даною темою настільки, що почав активно працювати над втіленням проекту в життя. Удалося навіть створити експериментальну установку з опріснення шахтної води, але далі просунутися Данилов не встиг. Його змінив новий керівник. Сьогодні тема шахтної води знову «спливла на поверхню». Як це було завжди, в даного проекту є і прихильники, й супротивники, причому останніх більше. Вельми цікава в даній ситуації позиція компанії «Луганськвода».
Річ у тому, що в липні 2005 року «Луганськвода» вже розробляла подібний проект. Тоді передбачалося побудувати сім заводів з очищення шахтної води в містах Ровеньки, Свердловськ, Антрацит, Красний Луч, Перевальск, Брянка та Кіровськ. Намічалася закупівля устаткування однієї із західних фірм. Загальна сума проекту на той момент становила 28,9 мільйона доларів. Але в 2005 році задумане реалізувати не вдалося, чому було багато причин — й економічних, і технічних. По-перше, в 2—3 рази треба було підвищити тариф на воду, по-друге, виникла проблема відходів опріснення. Куди, наприклад, дівати дуже солону воду (ропу), що залишається після промивання мембран? Одне слово, проект знову поклали на полицю.
За цей час у «Луганськводі» змінився власник, який глянув на проблему з іншого боку. Власник вважає, що альтернативи централізованому водопостачанню поки що немає, а шахтні води шкідливі, особливо для механізмів. Адже що таке рудничні, або в просторіччі — шахтні води? Як описує довідник, це «води, що надходять у підземні гірничі виробки з розроблюваних водоносних горизонтів, поверхневих водотоків (водойм) і дренажних виробок». Зазвичай вони характеризуються механічним, хімічним, бактеріальним забрудненням, а на глибоких шахтах також і високою мінералізацією (іноді понад 70 г/літр). Шахтні води, що надходять під час розкриття сульфідних рудних тіл і вугільних пластів, часто є кислими, мають велику кількість вільної сірчаної кислоти, заліза, алюмінію та інших металів». Як показала практика, шахтні води впливають на техніку й технологію ведення гірничих робіт і погіршують якість корисних копалин, що видобуваються.
Нанотехнологія для очищення води шкідлива?
— Якщо коротко й гранично просто описати процес, за допомогою якого проводитиметься очищення — пояснюють фахівці «Луганськводи», — то він має такий вигляд: через мембрану з дуже маленькими отворами за допомогою насосів пропускається рідина, що очищується. Отвори в цій мембрані настільки малі, що крізь них можуть пройти тільки молекули води, а все інше залишається на мембрані. В результаті виходить надчиста вода, що успішно вимиває з організму корисні мікроелементи, не даючи взамін нових. Мембрані під час роботи теж дістається: при зіткненні із шахтною рідиною вона швидко забивається, тому мембрани постійно потрібно промивати.
Хотілося б утримати прибічників шахтних вод від використання в процесі очищення нанотехнології. Як стверджують науковці, наночастинки практично не підлягають біотрансформації в організмі й не виводяться із клітин. Водночас вони можуть виконувати функції провідників хімічних сполук і мікроорганізмів у клітини, що посилює висновки про їхнє важливе значення як чинників не тільки хімічної небезпеки, а й потенційної епідемічної небезпеки води.
У компанії впевнені, що альтернативи централізованому водопостачанню поки що немає і як приклад наводять Алчевський металургійний комбінат. Кажуть, що тут уже запустили установку очищення шахтних вод, але водночас продовжують закуповувати воду в компанії. До речі, в «Луганськводі» стверджують, що видобута з-під землі артезіанська вода практично не хлорується. Ні, хлор є, але його кількість мінімальна, оскільки він використовується головним чином для дезінфекції водопровідних труб. Ось там-то, у трубах, цей хлор і залишається, а споживач одержує чисту воду. Ну а що стосується накипу в чайнику, то це, як з’ясовується, саме «ті самі елементи, які потрібні нашому організму, нашому серцю й нашим кісткам».
Вірити цьому чи не вірити?
 
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.