Якби Дзвенислава Цуглевич не вміла плавати — то вже була б зовсім інша жінка. Бо в житті вона все робить так, як плаває. Оволодівши мистецтвом триматися на воді на рівні професіонала, ця тендітна жінка сміливіше за деяких чоловіків кидається у хвилі примхливого Дністра і опиняється на тому боці раніше за них.

У 2002 році вона однією з перших в Україні взялася за цілком нову справу: відкрила на базі міської лікарні №1 «Дружню клініку для молоді» (ДКМ), що була другою в державі. Наразі їх уже 60. Здобутками та досвідом кам’янчан активно користувалися інші — усі, хто хотів у своїх містах заповнити цілком порожню нішу в системі охорони здоров’я для задоволення потреб підлітків у профілактично-медичній просвіті та консультацій щодо репродуктивного здоров’я, включаючи такі проблеми, як ВІЛ/СНІД. Найважливішим у цій справі було створити сприятливе середовище для звернень дітей, підлітків, молоді в ДКМ. Адже вони часто з недовірою та острахом ставляться до відвідування медичних закладів узагалі, що вже казати про кабінети гінеколога, психолога, шкірвенеролога... Щоб досягти рівня «дружнього підходу», що його рекомендували Всесвітня організація охорони здоров’я, Дитячий Фонд ООН (ЮНІСЕФ), які пропагували розвиток цієї справи в Україні, Дзвенислава Цуглевич знайшла партнерів, які вже працювали на той час зі згаданими віковими групами. Центр соціальних служб для молоді й до цього часу пліч-о-пліч із медиками не полишає цього відповідального «воза». Вони приходять у дитячі, молодіжні колективи, завойовують довіру, стають друзями.

Молодь у Кам’янці — то 38 відсотків від усього населення. Численні навчальні заклади різного рівня акредитації, десятки тисяч іногородніх, які щовересня стають студентами. Вивчаючи стан обізнаності молодих людей з питань статевої освіти та здорового способу життя, фахівці клініки та їх добровільні помічники виявили: випускники міських шкіл, з якими регулярно проводилася робота «про це», демонструють задовільний та достатній рівень. А от першокурсники, які ще вчора жили в селі чи інших райцентрах, — незадовільний. От і грунт для проблем, серед яких уже згадані ВІЛ/СНІД, інфекції, що передаються статевим шляхом, наркоманія, туберкульоз, короста. І молодій людині несолодко, і всій громаді тривожно, що є носії такої біди. Ось чому пані Дзвенислава хотіла б, щоб її клієнти навчилися одного правила: не знаючи броду, не лізь у воду. А оволодівши знаннями, завше вели себе відповідально. Тоді й плавати у безмірі життя нестрашно.

— Аналізуючи індивідуальні звернення, ми побачили: значна частина наших відвідувачів — це ті діти, яким мало уваги приділяли дорослі, або ж їх батьки взагалі роками перебувають за кордоном, — каже пані Дзвенислава. — Буває, що й «жахливої проблеми» у цих дітей ми не виявляємо. Більшості треба почути пораду, розвіяти сумніви. Крім добрих слів, уваги, відвідувачі отримують буклети, презервативи, можуть пройти безкоштовну діагностику за експрес-тестами. Коли ж молоді люди звикають, що у них є помічник та порадник, ми запрошуємо їх до школи усвідомленого та відповідального батьківства. Клініка стає дедалі популярніша. Якщо загалом за останні роки сюди по допомогу звернулося понад три тисячі молодих людей, то лише в минулому число звернень зросло до 752, а коефіцієнт повторних звернень за цей період становить 1,8, що свідчить про ефективність роботи. Окрім того, ми організовуємо численні масові інформаційно-просвітницькі заходи, на яких побувало понад 18 тисяч осіб.

На центральних вулицях міста часто зустрічаємо волонтерів із символікою ДКМ на жовтих футболках, які пропонують цукерку чи квітку замість сигарети, роздають буклети про небезпечні соціальні хвороби, проводять анкетування чи рольові ігри, які примушують замислитися кожну молоду людину: чи розумно ставлюся я до власного здоров’я, чи матимуть змогу дякувати мені мої діти за те, що я передав їм багаж морального, здорового способу життя, чи не зашкодив я взагалі їх появі на світ?! У добровольці просяться самі учні та студенти. Серед них є й такі, кому свого часу в ДКМ допомогли.

 

Фото з архіву ДКМ.