За рахунок чого латають загальнодержавні дірки?

Оскільки не затверджено державний бюджет на 2010 рік, а відтак, немає можливості та законодавчої підстави затверджувати місцеві бюджети, Рівненщина у новому році працює згідно з тимчасовим розписом. Він, за словами начальника головного фінансового управління області Людмили Кушнер, уже зареєстрований у держказначействі і складений так, щоб повністю забезпечити виплати по захищених статтях видатків (це зарплати, розрахунки за енергоносії, транспорт, зв’язок), а також додаткові виплати медикам, освітянам, бібліотекарям, які передбачені постановою Кабміну.

Іншими словами, тимчасові розписи передбачають фінансування тільки захищених статей видатків, що може свідчити про суворий режим економії коштів або ж їх нестачу. Коли працюєш за тимчасовими розписами, не може бути й мови про фінансування капітальних (незахищених статей) видатків: бюджету розвитку, придбання обладнання, капітальних ремонтів тощо. Останнє вже має резонанс у вигляді позовів до судів. Адже підприємства, організації, з якими не розрахувалися місцеві бюджети, не можуть виплатити своїм працівникам зарплати, розрахуватися по податках, платежах до Пенсійного фонду тощо. Тобто терплять великі збитки. Тож у позовах, крім погашення заборгованості перед ними, вимагають ще й відшкодування збитків.

Про це йшлося на засіданні постійної комісії з питань бюджету, фінансів та податків Рівненської обласної ради. Депутатів облради—членів цієї комісії дуже стривожили затримки у фінансуванні платіжних доручень розпорядників коштів обласного бюджету в останні місяці 2009-го та січні 2010 року, які сягнули 11,8 мільйона гривень. Причина — казначейство не підкріплювало платіжні доручення реальними коштами.

Свою думку щодо цієї проблеми висловив член постійної комісії, депутат Рівненської обласної ради Юрій Благодир, який обіймає посаду першого заступника голови Рівненської ОДА й опікується саме економічними проблемами регіону:

— Чи не парадоксально виглядає ситуація, коли, маючи у місцевих бюджетах ресурс, тобто живі гроші, ми не можемо розрахуватись за найнеобхідніше. Чому? Та все через існуючий нині механізм проходження коштів через казначейство: розпорядники коштів місцевих бюджетів реєструють у територіальних органах держказначейства взяті зобов’язання, казначейство направляє у ДКУ відповідну заявку на здійснення підкріплення грошовим ресурсом і вже у столиці вирішують, чи дати добро під таку заявку. Судячи з проблем, які маємо з проплатами, можна припустити, що ресурс уже забраний. Така система була і у 2009 році, коли кошти місцевих бюджетів працювали на покриття загальнодержавних дірок, і назад вони не повернулися. Тобто ситуація чимось нагадує ту, що не так давно була з банками: гроші клієнти вклали, вони десь по банку пішли, тільки до споживача дійти не можуть.

— Якщо ми очікуємо (хоча й працюємо за тимчасовими розписами), що проблем із захищеними статтями видатків не повинно бути, то за незахищеними статтями вже є великі проблеми, — продовжує Юрій Благодир. — І не тому, що у нас немає ресурсу, а тому, що ми чисто фізично не можемо його використати. Це при тому, що наша область на початку року мала 100 мільйонів гривень з минулого на залишках. Зараз ми маємо 99 мільйонів гривень по місцевих бюджетах. Чесно кажучи, вперше стикаємось із ситуацією, коли кошти місцевих громад забираються і використовуються на інші цілі, а потім видаються столицею як подачки. Вперше дозволено кошти місцевих бюджетів залучати на покриття дірок у державі. Раніше такого не було. Як би сутужно не було з грішми у державі, а кошти громад ніхто не чіпав.

Рівне.