Економіка повернеться на докризовий рівень не раніше кінця 2012 року — про виснажливий фініш і низький старт.
Нацбанк відмовляється виділити Кабінету Міністрів 2 мільярди доларів США для розрахунків за спожитий імпортований газ у січні — про перший бар’єр.
Середня роздрібна ціна на автозаправках країни в середу зросла на 15 копійок — про нове, як добре забуте старе.
Спустошливий, але не безнадійний
Як ми повідомляли, обсяг промвиробництва торік скоротився на 21,9 відсотка. Майже вдвічі проти 2008 року зменшився обсяг будівельних робіт. Аграрний сектор додав до здобутків попереднього року 0,1 відсотка. Статистика зафіксувала падіння роздрібного товарообігу на 20,6 відсотка. Як на мене, уповільнення з другого кварталу 2009 року падіння валового внутрішнього продукту (ВВП) розпочалося переважно через низьку базу порівняння, внесок АПК і відновлення активності на світових ринках. Водночас на календарному фініші ми одержали гірший результат, ніж очікували: ВВП знизиться більш як на 14 відсотків. Але з огляду на мізерний обсяг капіталовкладень в економіку — це закономірний фініш. Нагадаю, капіталовкладення здійснювалися здебільшого коштом підприємств, бюджетні програми зі Стабілізаційного фонду профінансовані лише на 9,8 мільярда гривень. Упродовж року ми мали перманентну нестабільність на валютному ринку, відтік чистих інвестицій і мінусове сальдо іноземних запозичень, тож чи варто дивуватися, що фініш виявився до такої міри виснажливий і спустошливий.
Криза виробництва трансформувалася за рік у бюджетну, хоч як уряд пручався. Він витратив мало не всі кошти зі свого рахунку в Нацбанку, конвертував значні обсяги кредиту МВФ в американські гроші, монетизував через Нацбанк істотну частку своїх внутрішніх боргів. Поза тим профінансував усі соціальні видатки, розквитався за всіма борговими зобов’язаннями перед російським «Газпромом», установив і зберіг низку важливих преференцій для базових галузей промисловості. На більше можна було б розраховувати лише за двох умов. Якби позитивна динаміка на світових ринках виявилася стійкішою. Якби країна не мала б кілька центрів прийняття політичних рішень із відмінними поглядами на вихід із кризи. Після виборів таких центрів поменшає, хоч би хто переміг. А поки не вгамуються політичні пристрасті й не відновиться співпраця з МВФ, країна «сидітиме» на старті. Я погоджуюсь з усіма експертами, які вважають ситуацію в банківському секторі загрозливою. Вона буде такою, доки банки не почнуть кредитувати реальний сектор економіки за прийнятними ставками. В першому півріччі на це розраховувати наївно через значну кількість неподоланих бар’єрів і нестримне бажання нагромаджувати нові. Поза тим ми спостерігатимемо, як це було 2000 року, суттєве нарощування експорту в базових галузях — в металургійній та хімічній промисловості, що, зрештою, справить вирішальний вплив на динаміку економічного розвитку — залік ВВП нинішнього року виявиться позитивний.
За прогнозами експертів, зростання інвестицій в основні виробничі фонди цього року можна очікувати на 4,8 відсотка. Це свідчить про корекцію прогнозу на політичну невизначеність після виборів, за якою стоять девальваційні та інфляційні очікування, невщухаючий пошук грошей для своєчасних розрахунків за імпортований газ і за кредитами. Разом із тим реальний сектор має набагато кращі інвестиційні перспективи.
Де один бар’єр, там — дванадцять
Про відмову Нацбанку виділити два мільярди доларів США, всупереч домовленостям із МВФ, повідомив в. о. міністра фінансів Ігор Уманський. Сказав, що Нацбанк при цьому спирається на чинне законодавство. Як саме в нас прийнято спиратися, показували законодавці. Скажімо, важко збагнути, який сенс у вето на продаж земель сільськогосподарського призначення, якщо Земельний кодекс і без того забороняє це робити, а тіньовий розподіл угідь не вщухає. І чи не побороли ми, бува, серед тижня інфляцію, як таку, маючи на меті законодавчо заборонити фінустановам піднімати ставки за кредитами в односторонньому порядку? Але логіка Нацбанку більш переконлива. Адже зменшення обсягу золотовалютних резервів на два мільярди доларів США й видача активів із кредиту на два мільярди доларів США — не одне й те саме. Тому Нацбанк цілком слушно закидає Мінфіну. Мені це навіяло думки про виклик батька до школи — місія МВФ обіцяє прибути вже цього місяця.
НАК «Нафтогаз України» не матиме клопоту з подоланням першого бар’єра — розрахуватися за спожитий у січні газ допоможуть, за словами Ігоря Уманського, кошти споживачів. Але, де один бар’єр — там дванадцять. За угодою з російським монополістом, нагадаю, слід розраховуватися місяць до місяця, тоді як рівень розрахунків теплопостачальних станцій бажає кращого — 46 відсотків станом на 15 січня (дані ДП «Газ України»).
Одразу за першим бар’єром — другий. Місію МВФ навряд чи вдовольнять результати виконання держбюджету-2009 (попередні висновки Мінфіну вже не вдовольнили). Адже зрозуміло, що дохідна частина загального фонду буде недовиконана через падіння економіки, а видаткова — навпаки, через перевантаженість бюджету соціальними видатками (попри низьку базу порівняння, не переглядали макропоказники й на нинішній рік). Міністерство фінансів оцінює дефіцит загального фонду приблизно в 16 мільярдів гривень. Як на мене, зважаючи на суми неповерненого ПДВ, це дуже приблизно. Але на точніші дані не варто очікувати раніше квітня, коли Держказначейство підготує річний звіт, а ми всі вже матимемо нового главу держави. Вже зараз зрозуміло, що неабияким чином від нього буде залежати, чи матиме країна збалансований держбюджет, не роздутий примарними доходами й популістськими видатками.
І кому все це віділлється?
Подорожчання бензину на старті 2010 року було цілком очікуване. По-перше, морози й хуртовини підняли рівень споживання нафтопродуктів у Європі, а це потягло за собою ціни на імпортні поставки. По-друге, на ціновій пропозиції ринку позначилося тимчасове послаблення гривні проти американського долара. По-третє, прагнення уряду обмежити вплив групи «Приват» на торгівлю вітчизняною нафтою залишається безплідним, якщо не дає зворотний результат. Дуже схоже на те, що раптове підвищення вартості бензину в середньому на 30 копійок на «приватівських» автозаправках це свого роду відповідь на урядові плани заборонити виробництво компонентів бензинів на Кременчуцькому НПЗ і поміняти правила аукціонного продажу вітчизняної нафти. Перший аукціон із продажу власної нафти за новим регламентом провалився, зате групі «Приват», на думку багатьох експертів, легко вдалося прискорити динаміку середніх цін на нафтопродукти по країні загалом. Усе нове — добре забуте старе?
