Щоб приватизувати присадибні ділянки, треба сотні мільйонів гривень. Перші транші на місця — значно скромніші

Можливо, саме тому палка ідея швидкої і безоплатної приватизації земельних ділянок, яка влітку викликала загальне захоплення серед населення і небезпідставне побоювання чиновників, а чи вдасться впоратися з таким обсягом робіт так швидко, як планується, поступово починає згасати. Бурхливе політичне життя, виборчі колізії та кризові проблеми знову непомітно відвели на задній план земельне питання. Зате проблема із коштами знову стоїть на першому місці.

Кошти — «вимивались», справа стояла


Те, що урядове рішення таки зрушило рутину, яка панувала в земельно-паперовій сфері, поза сумнівом. Чого тільки варті нарікання людей щодо роботи Хмельницької регіональної філії Центру державного земельного кадастру. Не те що місяцями — роками люди не могли добитись виїзду фахівця на місце, оформлення необхідних документів, видачі актів. Одного разу і мені довелось провести невелике журналістське розслідування з цього приводу. Розмовляючи з людьми, що юрмились в чергах до цієї установи, не раз чула, що без доброго хабара не обійтись. Але розмови — це ще не факт.
Пригадую, тоді одна із скаржниць погодилась навіть виступити своєрідним добровільним помічником для право-
охоронців, щоб продемонструвати вимагання хабара. Та все, як завжди, закінчилось нічим. Чомусь за повальних скарг правоохоронні органи вперто не могли зафіксувати жодного кримінального факту, жодного порушення.
А проте навіть на сесії обласної ради лунали депутатські запити, в яких слуги народу намагались допомогти людям законно і швидко оформити земельні документи. Та, хоч як прикро, навіть це не спрацьовувало. Що ж казати про звичайних людей із довгої черги під дверима кабінетів?
І лише влітку обласне КРУ наважилось розворушити цей мурашник, провело перевірки і оприлюднило факти порушень в ДЗК. Те, про що заговорили ревізори, могло би вразити уяву навіть найдосвідченіших шахраїв. Зокрема, йшлося про договір на 693 тисячі гривень, відповідно до якого ДЗК розробляла документацію зі складання планів існуючого використання земель в розрізі сільських рад одного з районів. Замовник документації — головне управління Держкомзему в області. Тут все зрозуміло. Але далі з’ясувалося, що документально підтвердити факт виконання цих робіт ревізорам не вдалось. До того ж виник сумнів, що все це можна зробити менш як за два тижні, про що свідчили документи. Мало того, під час підрахування кошторису була встановлена арифметична помилка, де замість згаданих 693 тисяч реальна сума робіт становила лише ... 68,5 тисячі гривень.
Не берусь жодним чином коментувати наведений ревізорами факт. Але привід задуматись — чи все добре у «земельному» королівстві? — таки був. І не один. Виявилось, що тодішній керівник ДЗК за державний кошт оплатив навчання у вузі своєї доньки. Чомусь за гроші підприємства було оплачено і страхування окремих керівників філії в американській страхувальній компанії. До того ж той само керівник був одночасно засновником приватного підприємства, якому філія заплатила за роботи майже півмільйона гривень...
Ревізори навели й інші факти, де фігурують цифри у сотні тисяч гривень, і, на їхню думку, все це призводило до вимивання коштів з державного підприємства на користь приватних структур.
Втім, добре, що все це вже історія, керівників змінили, і дати оцінку їхнім діям могли б правоохоронці. Згадувати ж про все доводиться лише для того, щоб стало зрозумілим, чому стільки років поспіль так вперто пригальмовувалось питання із оформленням земельних документів. Очевидно, комусь на руку була така ситуація.

Поштовх дано.  А гальма залишились

Справжнім серйозним поштовхом до видачі безоплатних актів на присадибні ділянки повинна була стати серпнева постанова уряду. В попередні роки в області не виготовляли і трьох десятків тисяч актів у рік. А тільки за пару місяців минулого року цифра перетнула сім тисяч. За таких темпів протягом року могли б і за сто тисяч перейти. У різних районах навіть назбиралось по кілька сіл, де всім змогли вручити вже готові державні документи.
Та вже тепер очевидно, що гасла про те, що всю кампанію вдасться закінчити в дуже стислі терміни, передчасні. З тим, що мало б робитись роками, впоратися за кілька місяців просто неможливо. Адже заяви надходять десятками тисяч.
І їх могло б бути ще більше, якби не десятки різних обставин, котрі за звичкою гальмують. Адже навіть тепер в області не задіяно в цьому процесі ще добрих півтори сотні сіл.
Виконавцям робіт доводиться працювати із сільськими радами. Адже саме вони мають уточнити всі списки, провести сесії і прийняти відповідні рішення, на основі яких і починається оформлення приватизаційних документів. Добре, якщо сільський голова на своєму місці й швидко в усьому зміг зорієнтуватись. Але ж буває і таке, що хтось не зрозумів, хтось не розібрався, а кому й просто не захотілось братись за додаткову роботу. В управлінні Держкомзему переконані, лише близько половини сільських голів готові справитись із доволі об’ємним завданням.
Як завжди, «допомагають» ще й звичні бюрократичні зачіпки. Скажімо, майже два десятки літ тому, коли приймались відповідні рішення місцевих рад, земля надавалась для ведення селянського господарства. Тепер формулювання інше — господарство особисте. Але за зміною лише одного слова тягнеться ціла низка бюрократичних процедур: знову збори, підготовка документів, внесення змін до рішень, їх затвердження...
І знову, хоч як прикро, у найгіршій ситуації опиняються ті, хто свого часу проявив ініціативу, все оформив і заплатив власні гроші. Адже з моменту, коли набрала чинності серпнева постанова КМ, понад сім тисяч подолян таки заплатили за виготовлення державних актів власні кошти. Було б цілком логічно повернути їх людям назад. На жаль, такої «дрібниці», як повернення грошей, уряд вже не передбачив.

Чиновники готові працювати в борг

Про це сказав краянам керівник обласного управління Держкомзему Олександр Лахмотов. Можливо, це прозвучало дещо пафосно, але таку позицію можна зрозуміти. Адже, з одного боку, десятки тисяч людей, котрі чекають швидкого виконання рішень уряду. З другого — швидкі рапорти і звіти сьогодні самому урядові вкрай потрібні.
Та за всього цього так і не розв’язані до кінця фінансові проблеми, які серйозно гальмують справу. Ще влітку слідом за постановою в область зі стабілізаційного фонду надійшло чотири з половиною мільйона гривень. Але цієї суми достатньо на виготовлення приблизно десяти тисяч актів. А вже тепер є близько 50 тисяч заяв. І потік цей не припиняється. Отож грошей знадобиться ще дуже багато. Але коли їх очікувати, сказати важко.
Адже спочатку урядова постанова передбачала виділення майже шести мільярдів гривень для оформлення та видачі державних актів всім власникам ділянок. Однак вже у вересні іншою постановою ці видатки були зменшені до п’ятисот мільйонів гривень. Схоже, обіцянка всім виготовити і видати безоплатні державні акти знову залишиться порожньою.
Щоправда, є ще один погляд на проблему. Дехто з експертів вважає, що вартість робіт і бланків, які встановлені державними установами, не кажучи вже про приватні структури, значно завищено. Якщо так, то, можливо, і значно менших сум було б достатньо для завершення справи. Однак на місцях стверджують інше: грошей, навпаки, не вистачає.
Хто правий у цій ситуації, сказати важко. Бо ж хто проводитиме експертні оцінки, визначатиме реальні витрати, шукатиме необхідні фінансові резерви? Надто це делікатна справа — земельне питання. Десятки років тягнеться, а все, як у тумані. Може, й справді не варто поспішати. Бо уявіть, що кожна сотка землі буде облікована, у кожної латки — свій власник, у того — найсправжнісінький державний документ на землю. Фантастика. А жити у справді фантастичних селах нашим людям чи коли й доведеться.

Хмельницька область.