Дзвонити у дзвони — це ніби доносити голос Бога

Дзвонарі — одна з найбільш рідкісних та незвичайних професій. Тут необхідно, щоб у людині поєднувалося і відчуття ритму, і музичний слух, і душевна чистота. Цього тижня на свято Хрещення Господнього мені вдалося почути церковний передзвін у виконанні одного з кращих дзвонарів України Романа Захарченка, який з 2003 року скликає на службу до церкви Покрови Пресвятої Богородиці, що у Києві. Складно передати словами, що відчуваєш, коли дзвонять дзвони. Особливо у свято. Здається, що радістю переповнюється уся душа. Як так виходить? Чи потрібні для цього спеціальні навики? Про це я розпитувала у Романа Захарченка на дзвіниці, що біля церкви.

— Де ви навчалися мистецтву дзвонарства?

— Я маю дві освіти: одна — музична, друга — історична. Дзвонарство — дуже рідкісне мистецтво, у якому органічно поєднуються два мої давні захоплення: музика та історія. Це як старовинний музичний інструмент. А починав з того, що допомагав колезі у Володимирському соборі.

— Складно стати дзвонарем?

— Маючи музичну освіту, можна навчитися навіть за місяць. Це залежить від людини. Дехто просто відтворює барабанні ритми, але щоб виходило природно — потрібно від місяця до року, а без музичної освіти може й два роки знадобитися.

— Що ви відчуваєте, коли дзвоните до служби?

— Це особливе відчуття. Начебто ти — провідник волі Всевишнього, ніби ти керуєш голосом Бога. Не даремно латиною дзвони називають Tubа Deі, тобто Глас Божий. Це ніби ти допомагаєш Господу донести його голос до мирян.

— У вас є улюблені мелодії?

— З улюбленими складно... Розписаних нот тут немає...

— Тобто як дзвонитимуть дзвони, залежить тільки від вас?

— Абсолютно. Це залежить від моєї фантазії. Я намагаюсь, щоб мій передзвін не був строго канонічним, як раніше грали два—чотири. Я ввожу нові ритми, ритмоформули, мелодії, щоб це було більш сучасно. Люблю паралелі з церковною архітектурою. На жаль, у нас у цьому плані намагаються копіювати лише старі взірці: чи бароко, чи давньоруський стиль, чи візантійський. На Заході багато хто намагається творити церковну архітектуру у нових формах. Так само і у дзвонарстві необхідно йти уперед, а не стояти на місці.

— Передзвін у яких київських церквах вам найбільше подобається?

— Специфіка нашої роботи така, що ми працюємо усі одночасно. Я чув лише одиничні київські дзвони.

— Вас називають кращим дзвонарем в Україні. Як ви завоювали цей титул?

— Є фестиваль церковних дзвонів «Благовіст Волині» у Луцьку, є щорічний фестиваль у Дніпропетровську «Дніпровський дзвін» і конкурс дзвонарів, що проводиться у вересні. Кілька разів я ставав переможцем цих конкурсів.

На цьому мені довелося попрощатися з Романом Захарченком, а вже через годину його передзвін супроводжував хресну ходу з церкви до ставка.

На знімках: святочний передзвін у виконанні кращого дзвонаря України Романа Захарченка в козацькій церкві.