На місце вибуху у сьомій лікарні психологи МНС у Луганській області прибули разом із рятувальниками. Як завжди, збір у них недовгий: при собі сумка з ковдрою, термосом, заспокійливим і тонізуючим чаєм, шоколадом і релігійною атрибутикою — іконкою, чотками, хрестом. Для них бути в центрі подій — означає прораховувати всі можливі варіанти допомоги потерпілим. Цього разу в зоні лиха працювали чотири психологи. Найдосвідченіший — начальник центру психологічного забезпечення МНС 38-річний Микола Мороз, якому доводилося надавати допомогу людям під час вибухів на шахтах імені Засядька та «Суходольській». Наймолодший — Ігор Олімпієв, психологом МНС у Луганській області працює лише півроку. Це був його перший досвід, можна сказати, бойове хрещення. Групу доповнювали Оксана Коваленко та Євгенія Гайдук, професійний стаж яких налічує кілька років.
Вони розповідають: перший день трагедії був драматичний, а другий — удвічі драматичніший, тому що в багатьох загинули останні надії на те, що дорогих серцю люди знайдуть живими. Крім того, Оксані й Жені довелося супроводжувати родичів на впізнання восьми тіл, які було знайдено під уламками вже другої доби. Те, що залишилося від загиблих, виявлялося не завжди пізнаваним, тому поведінка родичів була непередбачувана. Психологи були поруч і всіляко підтримували збожеволілих від горя людей, хоча зняти нервове напруження в таких випадках дуже важко. У деяких жінок були нервові зриви, серцеві напади, вони непритомніли, чоловіки трималися краще, але було схоже, що вони перебували на межі.
— Мені довелося працювати з чоловіком, який розшукував свого сина, — розповідає Микола Мороз. — Батько, зрозуміло, дуже нервував, надія на те, що побачить сина живим, його не полишала. До пункту екстрено-психологічної допомоги, який ми розгорнули в уцілілій частині понівеченої від вибуху лікарні, стікалася вся інформація про потерпілих. У нас були списки розшукуваних людей, опис тих, кого ще не знайшли ні серед живих, ні серед мертвих. Прізвище сина згадувалося серед тих, хто, можливо, перебував під уламками. І ось до нас у пункт надходить оперативна інформація — фотографія знайденого тіла. Чоловік мав упізнати на ній сина, оскільки за описами це міг бути він. Уявіть стан людини в такий момент. Я був поруч і допомагав йому впоратися зі своїми почуттями. Напруження було величезне і в чоловіка, і в мене. Виявилося, що це був не його син. У батька знову з’явилася надія. Правда, потім виявилося, що хлопець все-таки загинув...
Протягом двох діб головним завданням психологів екстремальної служби було збити напруження. Небезпека паніки була наявна: варто було комусь зірватися на крик, запричитати, кинутися проривати численні кордони. Юрба заряджається цим автоматично...
Слава Богу, нічого такого не сталося. Удалося тримати ситуацію під контролем. Люди самі підходили до психологів, тим паче що знайти їх було нескладно за спеціальним написом на куртках, і просили приділити їм увагу. Родичів напували чаєм і давали можливість висловити все, що накопичилося в їхній душі. Досвідченим оком визначали, чи потребує людина медичної допомоги, і якщо це підтверджувалося, запрошували лікаря чергової «швидкої». До речі, колеги відзначають поведінку Ігоря в екстремальній ситуації. Молодий психолог буквально прилипав до тієї людини, котра, можливо, найбільше потребувала підтримки. Було очевидно, що він не тільки розуміє чуже горе, а й глибоко його переживає, приймає, як своє.
Що ж стосується побаченого, то психологи розповідають про це неохоче. Кажуть, не хочеться переживати трагедію знову. Адже нерви й у них не залізні...
Сьогодні в обласній клінічній лікарні перебувають шість осіб, яких вдалося врятувати з-під завалів. З них тільки один не потребує інтенсивної терапії, інші перебувають у реанімації. За словами завідувачки відділення інтенсивної терапії № 2 Ірини Котилевської, у всіх п’яти пацієнтів так звані тяжкі поєднані травми. Тобто уражені одразу кілька анатомічних областей — голова, грудна клітина, кінцівки.
Начальник управління охорони здоров’я Луганської облдержадміністрації Павло Малиш запевняє, що медикаментів і донорської крові потерпілим від вибуху в міськлікарні вистачає.
На знімку: на ліквідації наслідків вибуху в лікарні працюють психологи.
