Попереднє слухання у справі проти головного редактора районної газети «Рідне Приазов’я» Сергія Шведка відбулося в Новоазовську. Позов подав односелець редактора Василь Коваленко, якому не сподобалася надрукована в газеті стаття «Голодомор «шагает по стране?». Позивач вимагає визнати публікацію протиправним діянням, спрямованим на приниження національної гідності українців, наругою над пам’яттю жертв Голодомору та публічним спростуванням Голодомору як геноциду. Коваленко вимагає, аби газета спростувала викладену в публікації інформацію.
У свою чергу, Сергій Шведко каже, що не ставив під сумнів факт Голодомору, але не згодний із тим, що голод був геноцидом українців. «Концепція голодомору як геноциду, спрямованого виключно проти українців, покликана відірвати пуповину братерства, яка пов’язує нас із російським народом, — йдеться у згаданій статті. — А на додачу знищити духовні зв’язки нашої молоді зі старшим поколінням — хранителем народної правди». І ще одна цитата із газети: «Але від голоду 33-го помирали не лише українці, і не лише в Україні. Представників інших національностей у числі його жертв теж велика кількість... До того ж, якщо проаналізувати документи тієї епохи, то проводили насильницьку колективізацію та вилучали хліб у голодний рік у українців, головним чином, самі ж українці». На думку редактора, термін «геноцид», який використовується стосовно Голодомору, не відповідає поняттю геноциду, визначеному ООН, — «свідомі дії, які здійснюються із наміром знищити, повністю чи частково, якусь національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку».
«Проблемою Голодомору я займаюся років сім-вісім, — розповів Василь Коваленко. — Головними свідченнями для мене стали спогади батьків: наприклад, батько, якому тоді було 13 років, його сім’я мешкала в Київській області і пережила голод. Я зібрав багато архівних та документальних підтверджень».
І позивач, і відповідач мешкають в одному селі Безіменному Новоазовського району. Позицію Коваленка тут не схвалюють. «Справді, масового голоду на території району не було, адже поруч море, — підтверджує позивач. — Але наскільки ж цинічно лунає, коли людина каже: «У нашому селі голоду не було, бо була риба. Правда, багато людей лежали на полях». А це були ті люди, які вже не мали сили дістатися до моря. Я знайшов документи, які свідчать, що село Сєдово-Василівка, розташоване кілометрів за двадцять від моря, було занесено до «чорного списку». Люди були приречені: до села переставали завозити промислові товари, не кажучи вже про продукти. Тобто ця трагедія зачепила і мешканців нашого району».
Судовий процес набув резонансу в області. Перед будівлею районного суду стояв пікет із кількох десятків осіб, які тримали в руках прапори Партії регіонів та гасло «Свободу правдивому слову». Щоправда, свободу слова, толерантність та повагу до чужої позиції в Новоазовську розуміють вельми своєрідно. А як інакше розцінити вигуки «Ганьба!» на адресу позивача та інші різкі звинувачення з боку «групи підтримки», організованої політичними опонентами? Склалося враження, що свободу вільно висловлювати думки захищають лише для однієї сторони...