Шановні співвітчизники!
Щиро вітаю вас із Днем Соборності України.
Проголошення на Софійському майдані Києва 22 січня 1919 року вікопомних слів: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України» стало однією з найважливіших і найвизначніших подій у багатовіковій історії українського народу. Від Акта злуки, що став урочистим заспівом цього свята, проліг відлік новітнього літочислення України, сповнений якісного нового національного пафосу й державотворчого змісту. Цим соборним дійством логічно вивершувався весь попередній досвід національно-визвольної боротьби та увиразнено окреслювалася перспектива майбутнього державного поступу.
Прекрасні устремління й наміри, на жаль, не знайшли подальшого продовження в суспільній консолідації, узгодженій єдності практичних зусиль у творенні тієї України, якою її бачили кращі сини і віддані патріоти. Однак, попри гірку й болісну поразку того історичного пориву, унікальний виплеск життєствердної енергії нації, потужний вияв її духовних джерел на довгі десятиліття закарбувався в народній свідомості. Успіх державного ствердження України наприкінці ХХ століття визначальною мірою й базувався саме на рушіях єднання, дієвому сповідуванні унітарності, територіальної цілісності, єдності етнічного розмаїття та спільних суспільних цінностях.
Звертаючись до подій понад дев’яносторічної давності, уважно й відповідально дослухаємося до висновків і пере-
сторог, які доходять крізь товщу віків та десятиліть, винесемо з них повчальну концентровану суть: соборність наших земель починається із соборності наших сердець, наших дум і душ. Уроки злуки зобов’язують нас, попри всі політичні відмінності у позиціях та поглядах, зосередитися на головному творенні демократичної, сильної і заможної України.
Нехай це свято соборно з’єднає і зблизить усіх нас у щирому прагненні миру й процвітання нашій Вітчизні, добра і благополуччя українському народові.
Голова Верховної Ради України Володимир ЛИТВИН.
