Щойно названо переможців ІІІ всеукраїнського конкурсу радіоп’єс під девізом «Відродимо забутий жанр», організатор якого — Національна радіокомпанія України. Пропонуємо розмову з президентом НРКУ, головою журі Віктором Набруском.
— Започаткувавши два роки тому цю масштабну мистецьку акцію і поставивши вже понад два десятки радіоп’єс фіналістів попередніх конкурсів, ми можемо впевнено сказати: проект вдався і в нього є перспектива. Нині на Першій програмі УР кожної першої і другої неділі місяця о 17-й годині 30 хвилин наші слухачі мають змогу чути ці твори. І кожного разу це — прем’єра! Їхнім режисером-постановником є наша знаменита актриса Наталя Сумська. Цей конкурс так її зацікавив, що вже третій рік вона активно співпрацює з нами. Пробуємо себе і на міжнародних теренах. На минулорічному берлінському фестивалі «Приз Європа» ми показали радіоп’єсу лауреатки нашого першого конкурсу Наталі Коломієць «Хрематофобія». Шведське радіо навіть виявило бажання купити у нас цей твір. На цьогорічному фестивалі «Приз Європа» постановка радіоп’єси «Бабай» Сергія Щученка, лауреата нашого першого конкурсу, також мала добрі відгуки.
— Чим був цікавий третій конкурс?
— Ну хоча б тим, що фіналістів цього разу добирали не сторонні експерти, а люди зацікавлені, ті, хто сам ставить радіоп’єси, тобто працівники радіо. До фіналу експерти відібрали 30 радіоп’єс: 27 «дорослих» і 3 «дитячі». Три роки тому ми не уточнювали номінацій. А нині можемо вже говорити, зокрема, про такі номінації, як «радіосеріал» і «дитяча радіоп’єса». Такі твори є. І вони вийшли у фінал. Оргкомітет конкурсу запропонував ці п’єси на розгляд журі і я це підтримав. Редакція освітньо-виховних передач УР на чолі з головним редактором Ларисою Тарасовою погодилася ставити дитячі радіоп’єси, отже, ми відроджуємо й дитячу радіодраматургію. Яка з радіостанцій сьогодні може запропонувати такий продукт сучасній українській дитині? Жодна! А радіосеріал — жанр, якого ми практично не знали. А тепер на Українському радіо можуть йти спеціально написані для УР радіосеріали від вітчизняного автора. Серед п’єс-фіналістів маємо два серіали — один побутово-житейський, а другий — детективний.
— Хто переможці третього конкурсу?
— Знаково, що це не лише кияни, а й представники майже всіх регіонів України. Іван Кидрук з Рівного став володарем першої премії з радіоп’єсою «Політик і психіатр». Він працював у школі, у рівненській пресі. Пише гумор, фейлетони, памфлети. Автор збірок гумору та сатири. Марина Павленко виборола другу премію з радіоп’єсою «Стіл». Вона — професійна письменниця з Умані. Автор поетичних і прозових книжок, переможець кількох літературних конкурсів. Викладач кафедри української літератури Уманського державного педуніверситету. Її радіоп’єса — про голод 47-го року. Марина Павленко довела, що навіть на такі непрості теми можна писати оптимістично і щиро. З третьою премією цікава історія. Коли підраховували голоси, то з’ясувалося, що за дві радіоп’єси «Самотня жінка бажає познайомитися, або Ігри для риб» і «Тополинка» була однакова кількість голосів — по 23. Тобто треба третю премію розподілити між двома авторами. Але обидві радіоп’єси написала одна авторка — Надія Гуменюк з Луцька...
Традиційно маємо дев’ятьох дипломантів конкурсу. Про кожного з них можна розповідати багато. Зауважу лише, що серед дипломантів цього року маємо й радіодраматурга з-за кордону. Це відомий український письменник зі Словаччини Іван Яцканин. Тож із часом наш конкурс може перетворитися на міжнародний.
Розмову записала Світлана КОРОНЕНКО.