Глупа ніч. Треба спати, але не спиться. Голова повна думок про пережитий день...
Уранці в школі зустріла заступника директора, винувато опустила очі. Вина моя була величезна: провела цікавий інтерактивний виховний захід, а оформити на папері бракує часу. Настрій зіпсувався. Внутрішній голос цілий день нагадував: «Не забудь написати звіт».
Біля кабінету юрбились діти — моя радість! Комусь щось порадила, від іншого почула «сенсацію»: «А ви знаєте?..». Хтось ніяково тупцював і таки зважився зізнатись про невивчений урок.
Пролунав дзвоник. І тут знову заявило про себе внутрішнє «я»: «Забула в журнал оперативного контролю записати: «У кабінеті ТБ дотримується». Кому пишу? Собі. Для чого? Так треба! Кому треба? Правила ведення документації по ТБ вимагають. Чим більше думаєш про бюрократичне безглуздя, тим сумніше.
Урок закінчився. Сьогодні ювілей у одного з керівників школи, чекають гостей з району. Скоротили всі заняття. Ні, навчальний процес — то святе, борони, Боже, вчителю зменшити тривалість уроку бодай на п’ять хвилин. НП! Але це якщо п’ять хвилин і самочинно, а коли сім уроків по п’ять чи десять хвилин і за розпорядженням адміністрації...
На перерві, як завжди, діти потребували уваги. Щось хтось перездавав, комусь треба було до мапи. Отримала зауваження: «Чому не чергую в коридорі 3-го поверху?». Справді винна. Це у заморських школах є вихователі, що наглядають за дітьми на перерві. У нас учителю офіційно зарплату нараховують начебто за години, а насправді він зайнятий і на перерві. І вдома.
Більшість вчителів обожнюють свою роботу і ладні працювати за «спасибі». Та що це: колега в учительській ховає сльози на очах.
— Що сталося?
— Адміністрація була на уроці без попередження. Я розхвилювалась, діти, напевно, це відчули, мовчали, як риби. Урок визнали малоефективним, а я ж атестуюсь...
Жінка плакала, а мені було образливо. За неї, за інших таких же безправних менторів.
Це тільки здається, що ми захищені. Спробуй відстояти себе чи когось, спробуй про права свої згадати! Залишать 18 годин, а то й тих не дадуть, та ще поставлять розклад: 1, 3 та 7 урок. А тому, хто на педраді співає дифірамби адміністрації, дадуть 25, ще й методичний день, або «покарають» 19 годинами і двома методичними днями.
Мою колегу люблять діти, шанують батьки, та коли до неї приходять неждані гості — губиться, хвилюється. Невже так важко попередити про ревізію? Ця рідкісна людяність зберегла б стільки вчительського здоров’я!
Порадила їй: «Не чекайте наступних контролерів — завітайте самі до адміністрації на урок. Повчитесь, як проводити його ефективно».
Чим примітивніший педагог, помітила, тим пихатіший, а вже якщо доручили такому адміністрування... Замордує і талант, і інновації...
На початку педагогічної дороги доля звела мене і з чудовими методистами. Минуло двадцять літ, а хочеться низько вклонитися Старовойтовій Асі Андріївні, Дидиковій Тамарі Петрівні, Мар’єнко Ніні Федорівні.
Ася Андріївна була завідувачкою методичного кабінету райво. Прийшла до мене на урок, коли працювала я перший рік. Згодом схвально відгукнулась про мене, хоча я знала свої недоліки.
Вона сказала слова, які пам’ятаю досі: «Критика майже ніколи не додає снаги, похвала завжди додає сили. Я бачу, з вас буде гарний вчитель». У тому, що маю звання «Відмінник освіти України», «вчитель-методист», вищу кваліфікаційну категорію — все-таки заслуга не моя, а їхня, справжніх методистів!
У завуча Ніни Мар’єнко я постійно вчилась. Бувала згодом на уроках у престижних гімназіях, але таких уроків математики, як у цієї скромної сільської вчительки, не пам’ятаю. Вона була далекоглядним мудрим керівником, започаткувала класи з різними мовами навчання.
Гарними вчителями не народжуються, ними стають. Таких, на щастя, чимало.
Працівник відділу проблем освіти АРК Алмазнікова Катерина Вадимівна, завуч Сімферопольської школи № 10 Маслова Тетяна Іванівна, методист Пікова Світлана Костянтинівна, завуч Кондратієвської школи Джанкойського району Дульцева Ніна Іванівна, завуч Розкошненської школи П’ятниковська Валентина Вікторівна... В пам’яті багато тих, хто не був жупелом, хто зміг стати Вчителем учителів.
Сьогодні — ти начальник, а завтра можеш стати підлеглим. Про це б пам’ятати черствим чинушам від освіти, безталанним педагогам, що полюбляють сухе адміністрування. Чи не від них учителі плачуть?
Ніч... Хочеться почитати новий методичний журнал, та й Яворницький недочитаний. А ще треба звірити деякі історичні факти у Грушевського та Субтельного, бодай перегорнути психологічний бестселер Алана та Барбари Піз...
Ні, не почитаю, не звірю. Завтра адміністрації треба здати на перевірку оновлену теку по самоосвіті. «Кому потрібна ця тека?» — остання думка, з якою заснула...
Крим.
