Не встиг екіпаж визволеної «Аріани» повернутися додому, як список захоплених у полон моряків обновився. Тепер у ньому інші прізвища та інші назви кораблів. Я не знаю статистики, але було б цікаво дізнатися, скільки саме в ці дні укладено нових контрактів у крюінгових компаніях, що працюють в Україні. Скільки потенційних піратських жертв незабаром вирушать у плавання, яке не відомо чим закінчиться. Про те, на яких кораблях ходять наші моряки, під яким прапором і у яких морях, ми дізнаємося тільки тоді, коли стається біда. І тоді до їх порятунку змушені підключатися вже не комерційні структури, а державні та міжнародні. «Бо піратство — це проблема світового порядку, виклик сучасності. Це фактично прояв морського тероризму», — переконана Уповноважена Верховної Ради з прав людини Ніна КАРПАЧОВА.

— Безперечно, держави не можуть залишатися осторонь, коли йдеться про життя власних громадян, попри те, що вони працюють у комерційних структурах або на кораблях під чужими прапорами. Держава не забезпечила власних громадян роботою. Вони змушені сьогодні найматися на роботу за кордон, бо в Україні немає роботи відповідної кваліфікації. Тому, коли людина потрапляє в кризову ситуацію, держава зобов’язана надати їй захист. І в цьому немає нічого героїчного. Передусім це пряме зобов’язання департаменту консульської служби МЗС України. Інші державні органи в межах своєї компетенції повинні надавати певне сприяння. Приміром, Служба зовнішньої розвідки, СБУ, військова розвідка... Що стосується омбудсмана України, то, зрозуміло, ми не маємо представництва за межами держави, як інші структури, але попри це сприяємо і надаємо підтримку насамперед родинам, які звертаються до нас. Ми намагаємося будити державні структури, які інколи воліють обирати роль спостерігача. І, безперечно, звертаємося до тих, хто може, на нашу думку, допомогти в кризовій ситуації. В прикладі з «Аріаною» я звернулася до омбудсмана ЄС пана Нікіфороса Діамандуроса. А він, на моє прохання, — до пана Хав’єра Солани (на той час генерального секретаря Ради ЄС. — Авт.). І Солана надіслав листа, в якому йшлося про операцію «Аталанта».
У грудні 2008 року Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію 1816, якою санкціонувала застосування сили проти піратів на морі та зробила спробу створити міжнародний механізм з координації боротьби з піратством. «Аталанта» стала першою в історії ЄС операцією з боротьби з піратством. Бо координації бракує і на національному, і на міжнародному рівнях.
— Нині захоплення кораблів вже не виняток, а тенденція. Щойно додому повернувся екіпаж «Аріани», як знову розпочалася робота щодо звільнення ще 14 наших громадян, захоплених в останні тижні. І, очевидно, потрібні превентивні дії?
— З цього приводу я неодноразово висловлювала свою позицію, виступала зі зверненнями, робила заяви, починаючи з захоплення піратами судна «Леман Тімбер», де були і українські моряки. Після звернень до Президента України, уряду було створено спеціальну міжурядову комісію. Щоправда, на всі мої прохання включити туди представника омбудсмана, я досі отримую відписки... Окрім того, в грудні 2008 року я і голова Комітету Верховної Ради з прав людини (на той час — Ігор Шаров) звернулися до Президента України і запропонували певні кроки, які, на нашу думку, на системному рівні варто зробити Україні як морській державі. Йшлося про необхідність звернення України до ООН з пропозицією створити комітет при Раді Нацбезпеки ООН для координації дій в боротьбі з піратством. Але тільки наприкінці 2009 року Україна таки висловила таку пропозицію. Отже минув цілий рік! За цей рік до піратського полону потрапило більш як 60 наших моряків.
Також я переконана, що і судновласники мають об’єднуватися в асоціацію, робити свої каравани кораблів і проводити їх через проблемні зони, забезпечивши їм захист. Це не було зроблено ні з «Леман Тімбер», ні з «Фаїною», ні з «Аріаною», ні з «Марафоном». Як дати відсіч піратам починають думати, коли захоплення вже сталося. Як загинув наш зварювальник Сергій Вартенков? Коли розпочався штурм, капітан віддав йому наказ заварити двері. І 40-річного батька трьох дітей фактично підставили під кулі...
Щодо відповідальності судновласників, то хочу сказати: команда омбудсмана і моряків «Леман Тімбер» нині проводить перший у світі судовий процес проти судновласника, який не забезпечив безпеку судна під час плавання в Аденській затоці. Цю справу вже другий рік поспіль розглядають в одеському Приморському суді. Українські юристи, найняті німецьким судновласником, намагалися зірвати цей процес в Україні. Мовляв, Україна не має права на позов українських моряків. Де завгодно, в Німеччині, на Кіпрі, тільки не тут. Я дякую Верховному Суду, який довів, що Україна має таке право. І якщо суд прийме вердикт, а я сподіваюся на справедливість нашого суду, то Україна буде першою країною в світі, яка скаже: безвідповідальні судновласники більше не залишатимуться безкарними.
— Ніно Іванівно, щороку спеціалізовані навчальні заклади випускають близько двох тисяч моряків. Але цим людям ніде працювати в Україні!
— Абсолютно. Зруйновано майже весь наш торговельний флот. Майже 100 тисяч український фахових моряків, яких цінують на міжнародному ринку праці, змушені шукати роботу за межами держави під чужими прапорами. Тому найперше завдання — поновити потужний український торговельний флот. А нині розшматовують навіть те, що залишилося. Скажімо, Дунайське морське пароплавство. Уже другий рік під Буенос-Айресом стоїть під арештом наше судно «Перекопський». Це драга, яка риє фарватер. Щороку судно приносило в бюджет України два млн. доларів. І ось комерційна структура, таке собі ПП «Вектор», через Одеський суд, а потім відповідно і через аргентинський домоглося арешту нашого державного(!) корабля. Екіпаж було кинуто напризволяще. Я, перебуваючи з робочим візитом в Аргентині, зустрілася з екіпажем... Люди були ненагодовані. Одну жінку довелося терміново переправляти в Україну, бо стояло питання її життя чи смерті. Потім, коли екіпаж повернувся, ми через Міністерство транспорту домагалися виплат заробітної плати... Наші моряки не мають правового захисту навіть на кораблях, що ходять під українським прапором!
А корабель, до речі, досі в Аргентині. Вже в моєму впровадженні, підключивши Генеральну прокуратуру, ми почали з’ясовувати, а що то за ПП «Вектор», на вимогу якого арештували державний корабель. І з’ясували, що такої фірми взагалі не існує. Це — «Рога и копыта». Ви уявляєте, який чорний ринок, які національні пірати працюють в державі і руйнують навіть те, що залишилося? Поновлення флоту і є головний превентивний крок, який має зробити Україна як поки що морська держава. Не можна людей змушувати шукати роботу за кордоном, щоб потім їх рятувати і розповідати, які ми чудові, бо повернули своїх же моряків додому. І добре, коли повернули всіх живими.
Того дня, коли було визволено «Аріану», мені написала листа мама загиблого Сергія Віра Василівна. А потім у телефонній розмові плакала і розповідала, що через місяць після похорону сина помер батько. І це теж втрата. Але досі судновласник «Марафона» не спромігся виплатити страховку трьом сиротам, які залишилися після смерті Сергія. І зараз я знову змушена підключатися зі своєю командою до цієї справи.
Ми звернулися і до профспілок моряків. «Шановні друзі, ви ж маєте займати чітку позицію щодо соціально-економічному захисту моряків. Ви маєте їм роз’яснити, що жоден моряк не має права виходити в рейс, не залишивши контракт удома, або (якщо не одружений) у профспілках, у своїх друзів». Бо коли пірати захоплюють судно, вони знищують всі папери. Так було і на «Фаїні», і на «Аріані», і на «Марафоні»... До слова, «Аріана» пішла в рейс без договору ІТF.
Коли екіпаж було звільнено, я розмовляла з капітаном Вороновим, і, зважаючи на наш певний досвід боротьби за права моряків, порадила провести переговори з судновласником, щоб він не через суд, а добровільно виплатив їм відшкодування за перебування в полоні. До цих переговорів активно підключився МЗС України і особисто міністр закордонних справ Петро Порошенко.
— А яка роль крюінгових компаній? Нині їх в Україні близько 500. Чи несуть вони відповідальність?
— Дуже правильно поставлено запитання. Роль посередника під час найму на роботу взяли на себе крюінгові компанії, які отримують ліцензії в Міністерстві соціальної політики і праці України. Я ще 2003 року представила парламенту спеціальну доповідь про захист прав трудящих мігрантів України за кордоном. Окремий розділ доповіді було присвячено захисту прав українських моряків. Я звернула увагу на недобросовісну роботу більшості крюінгових компаній. І безліч нарікань від родин ми отримуємо саме на них. Я також закликала ратифікувати відповідну конвенцію МОП про найману працю моряків. Тоді крюінгові компанії підняли ґвалт. Конвенцію так і не було ратифіковано. А нині вже є зведена конвенція МОП щодо найманої праці за кордоном. І я знову звернулася з поданням до Прем’єр-міністра і Президента стосовно необхідності ратифікації конвенції, яка поставить під жорсткий контроль і зобов’яже крюінгові компанії нести всю повноту відповідальності перед моряками. І знову — ґвалт. Але цього разу щодо ратифікації мене підтримують і профспілки. Моряки інших країн більш захищені. Їхня праця поцінована в їхніх країнах. На превеликий жаль, праця наших моряків у державі не цінується. Тому вони і потрапляють в абсолютну залежність від крюінгів, судновласників і, звичайно, піратів.


Інтерв’ю взяла Наталя ФІЛІПЧУК.