У Кам’янець-Подільському районі на Хмельниччині з ініціативи голови місцевої райдержадміністрації Ростислава Яреми порушено та активно обговорюється питання мораторію на полювання, який має тривати два роки. Дискусія така гостра, що самі її учасники кажуть: більше тридцяти років ніхто не зачіпав проблем, які давно назріли. Вони мають не місцевий, а загальноукраїнський характер.
По всій Україні чути благання аграріїв спинити вакханалію: їх поля витоптують нічні орди на джипах, з дорогою зброєю, нічними оптичними прицілами... Українське «сафарі» — забава, по кишені лише багатим. Сьогодні практично немає мисливців, які йдуть на полювання, аби прогодувати свою родину...
Нижче наводимо думки, висловлені за «круглим столом» у Кам’янці-Подільському (на знімку).
Ростислав Ярема, голова РДА:
— Не тільки на Кіровоградщині, а й в наших краях недавно на полюванні сталася трагедія, загинула молода людина. Цей гурт мисливців полював на кабана, маючи ліцензію на відстріл косуль. Кабани прийшли на наші поля, де не зібрало кукурудзу товариство «Стіомі-холдинг», звірі «збирають» її ... разом із селянами, а отже, сплутати звіра та людину у заростях неважко. Недалеко до нового нещастя. Інший чоловік із мисливською рушницею поцупив трактор, який належить комунальному господарству, тепер справа розглядається в суді. Сільські голови та працівники району електромереж скаржаться, що мисливці тренуються, стріляючи по чашках ізоляторів на високовольтних лініях.
Управління агропромислового комплексу теж підрахувало збитки, які завдані минулої осені любителями полювати на джипах: постраждало близько 11 відсотків площ, засіяних озимими культурами, шкода обчислюється в 230 тисяч гривень. Посіви витоптано, відновити їх уже неможливо. Не мають спокою й селяни, адже їх не питають, чи можна ганяти автомобілями по їхніх паях, чи можна стріляти поруч населеного пункту, забувши про 300-метрову зону. Мисливці кажуть, що всі вони — люди виважені. Їх у районній базі 2258. То звідки ж беруться браконьєри?! Лише 46 тисяч гектарів зі 153 тисяч можна було б використовувати як мисливські угіддя, наразі мисливці використовують понад 120 тисяч. При цьому наш район є територією національного парку. Дичини тут не так багато, до того ж я не вірю статистиці від мисливського товариства, яке нарахувало 3150 зайців, 136 косуль, 232 ондатри і навіть 2976 голубів із точністю до однієї голови. Та де вони їх бачили?
Володимир Коробчук, голова районної ради УТМР:
— Чому в розпал сезону виникло питання про мораторій — не розумію. Я вважаю, що це крок до руйнування нашої громадської організації. Полювання — це відпочинок, і права відбирати його ні в кого немає. Ми вважаємо, що мисливці — це опора правопорядку на селі. До того ж ми ловимо браконьєрів, за рік склали вісім протоколів. Тільки у нас немає ні бронежилетів, ні касок, вони нас не бояться, і ми самі можемо стати жертвою такої компанії. Відстрілюємо лисиць, які є загрозою захворювання на сказ, здичавілих собак. Землі для полювання надано нам обласною радою до 2012 року, тому немає підстав щось змінювати.
Валерій Шевчук, начальник райвідділу міліції:
— Я мисливець із багаторічним стажем. Працював у різних районах в органах внутрішніх справ, але такої чіткої постановки питання про боротьбу із браконьєрством ніде не було. Забороняти полювання, думаю, не треба. Для мене — це спорт, а забороняти заняття спортом — недоречно. Навпаки, слід створити карту користувача для мисливців, навести порядок у галузі.
Олександр Боршуляк, приватний підприємець:
— На моєму полі за осінь мисливці так покаталися, що рови після них доведеться загортати кілька років, посівів наче й не було, все змісили з багнюкою... Аграрії не мають захисту від цих варварів. А ми мусимо розраховуватися із селянами — вродило чи ні. Смажила компанія шашлики — порізали дуби, спалили лісосмугу...
Людмила Любінська, кандидат біологічних наук, викладач:
— За останні 20 років популяція дичини в районі зменшилася, що засвідчує моніторинг, який роблять мої колеги з національного університету. Мисливство не тільки в нашому краї, а й в Україні повинно іти за принципом, який діє в усьому світі. Слід розвивати мисливські господарства, нехай мисливці вкладають кошти в їх утримання та розплід дичини. А потім полюють на цих вирощених тварин у межах таких господарств. Слід звернути увагу й на просвіту мисливців, їх виховання. Вони мають не тільки задовольняти свої потреби, а й дбати про задоволення потреб суспільства.
Валерій Плугатаренко, мисливець із села Привороття:
— Недавно нам довелося полювати на зграю степових вовків, які мігрують услід за кабанами. На жаль, хижаки втекли, ми вбили лише вовчицю, двох молодих вовків поранили. Ветслужба одразу перевірила, чи не є звір носієм сказу. Зграя була неабиякою загрозою нашим селам. А ця розмова — дуже позитивна подія, адже навколо теми давно виріс чиряк, який в будь-який момент міг прорвати. Вірю, обговорення принесе користь нам, громаді району та стане прикладом для всієї країни.
Замість післямови
Відтак, на Кам’янеччині створили спеціальну групу з науковців, мисливців, державних службовців, яка вивчає дійсний стан фауни та запропонує шляхи залагодження конфліктів у сфері мисливства. Влада запевняє, що такого безладу, як був досі, не допустить. Громада вірить їй, бо вже має приклад боротьби з браконьєрством на водоймах. Усього за рік мораторію риболовлі в головній річці краю — Дністрі — риби помітно побільшало.
Фото Ольги ВІНСЬКОЇ.