Валентин Іванович Янішен уже багато років керує Кам’янець-Подільським міським управлінням Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Хмельницькій області. Як завжди, на свята служба Янішена несе чергування у посиленому режимі. Буває, що обходиться спокійно. Та видно, рік Тигра вирішив випробувати рятувальників.
По обіді другого січня надійшов сигнал з придністровського села Устя: у самому його центрі в кюветі застрягла автофура. Вона там ще з новорічної ночі, люди намагалися якось допомогти водію, та зусилля були марними. Депутат Устянської сільради Григорій Белінський просто збився з ніг, намагаючись від імені місцевої влади знайти підмогу. Та ще й пояснює кожному, чому звертається не сільський голова, якого на місці немає, бо він не мешкає на території сільради. А якби ще й Белінському терпець увірвався, то постраждав би імідж держави Україна, кажуть нині селяни. З новорічної ночі в кюветі сидів... іноземець. Болгарин, водій-дальнобійник з дунайського міста Русе. «І зимуватимеш ти тут, хлопче, до весни», — пожартував хтось із устянців.
— Наші рятувальники невідкладно прибули на цей виклик, — розповідає Валентин Янішен. — Навколо авто валялося зо п’ять пачок недопалків: водій не переставав курити, дуже сильно нервуючись. Ночувати в чиємусь домі він відмовлявся навідріз, боячись, щоб чогось не сталося з машиною. Хто знає, що тут за люди, що за країна, міркував потерпілий. Майже десяток років їздив по європейських автобанах, а це вперше подався у відрядження на схід. Відвіз товар у Росію, а на зворотному шляху в Черкасах завантажився соняшниковим насінням. 20 тонн цього товару в фурі було насипом, митники її опечатали. Але ж для злодіїв ні закон не писаний, ні замків не існує... На щастя, кабіна його «Мерседес-Бенца» добротно обладнана, в ній тепло. Хтось із наших зі святкового столу прихопив для хлопця відбивних, риби. Болгарин, підкріпившись, розповів, як заблукав на об’їзній дорозі біля Кам’янця-Подільського 31 грудня. Не так багато у нас вказівників на трасах, до того ж дорога на Устя теж нанесена на міжнародну карту. Коли зрозумів, що не туди заїхав, почав розвертати фуру, та її кинуло в кювет. Грунт був м’яким, розкислим. Коли ми запитали болгарина, чому не зателефонував на відомий європейцям номер 101, він здивувався: а що, у вас такий є?! У вас є рятувальна служба?
Закордонець був просто ошелешений, але не менше, ніж самі рятувальники. У них для цього був інший привід: хлопець влетів так, що технікою з їх служби йому й справді ніяк не допоможеш. Поки що «озброєння» в рятувальників бідненьке. А тут ще й на підйомі від Дністра. Загалом «бегемот у болоті» тягнув на 35 тонн. Валентин Янішен оперативно доповів про ситуацію заступнику голови райдержадміністрації Олександру Федику, разом вирішили залучити потужну техніку з дорожно-експлуатаційної дільниці. Її начальник Володимир Чорний розпорядився вислати до Устя тралер, на якого повантажили бульдозер Т-170. Команда дорожників у складі Віктора Стефанюка, Григорія Лисого, Михайла Снігура водіїв-машиністів, теж не сподівалася, що доведеться кликати на підмогу ще одного колегу — Романа Диновського з його «КрАЗом-256 КДМ». Саме «КрАЗ» і висмикнув болгарина на дорогу при черговій спробі. Рятувальні роботи тривали загалом кілька годин. Розчулений дальнобійник кинувся обнімати всіх та намагався кожному вручити сувенір. А потім розповів про те, що з поверненням додому святкуватиме свій 50-річний ювілей.
На це торжество Мітко Йонгев запросив і українського друга Валентина та всіх, хто не покинув його в біді в новорічні дні.
Віра ШПИЛЬОВА.
«Потопельниця» допомоги не просила
З неабияким здивуванням сприйняла одна із членів Вінницького клубу зимового загартування появу рятувальників на березі Вишенського озера, що на околиці обласного центру. 50-річна жінка вранці купалася в ополонці. Хтось із мешканців сусідньої багатоповерхівки сприйняв її за потопельницю і швидко повідомив про це рятувальникам.
— Ми одразу вирушили до озера, — розповідає командир відділення ГУ МНС у Вінницькій області Олександр Єпіщєв. — Однак допомоги ніхто не потребував. «Потопаюча» виконувала звичну для себе ранкову процедуру загартування. Тому дуже здивувалася, коли побачила рятувальну машину. До того ж, на березі озера знаходився її чоловік. Обоє тільки усміхнулися, коли дізналися, що ми приїхали рятувати «потопельницю».
Віктор СКРИПНИК.
Вінниця.