«Люкси», люки і люди

Стан міжнародного аеропорту був однією із головних претензій УЕФА до Донецька як міста — потенційного господаря ігор Євро-2012. У вересні минулого року місцева влада презентувала проект нового аеропорту. Найбільша проблема — вчасність фінансування об’єкта, адже він повинен бути завершений до грудня 2011 року.

В області не без гордості кажуть, що на крайній випадок мають альтернативний варіант: спорудження тимчасового термінала протягом восьми місяців. Під такий «квазі-аеропорт» готові використати будівлю одного із гіпермаркетів, розташованого поруч. Крім того, як запасні варіанти розглядаються аеропорти Маріуполя і Луганська. Показово, що жоден із них не враховує найбільш логічний шлях: спорудити тимчасовий термінал, який би відповідав усім міжнародним вимогам. А поруч будувати новий стаціонарний аеропорт. Хіба теперішні авіапасажири заслуговують на гідні умови менше, ніж майбутні учасники та вболівальники Євро-2012?

А як господарі міста збираються вирішувати проблему із громадськими туалетами під час чемпіонату? До речі, це питання хвилює не лише іноземців, а й місцевих мешканців. Один із читачів «Голосу України» навіть запропонував перевірити наявність таких місць у центрі, зазначивши, що попит, м’яко кажучи, набагато перевищує пропозицію. Разом зі співрозмовником чесно склали перелік усіх діючих громадських убиралень: по одній — у підземних переходах на площі Леніна та біля пам’ятника Тарасу Шевченку, одна — на Центральному ринку, ще по одній — на автостанції поруч та в підземному переході неподалік. Плюс пересувні кабінки на головній площі, які, втім, працюють не за принципом біотуалетів, а за принципом, даруйте, відра з фекаліями. Особливою популярністю такі місця користуються під час масових заходів на площі Леніна.

«Звичайно, ми не допустимо «зручностей у дворі». Ми все зробимо цивілізовано», — запевнив журналістів голова обласної ради Анатолій Близнюк. І послався на досвід Болгарії, яка починалася як туристична країна саме із програми громадських туалетів. Донецьку також належить створити «санітарний мінімум» для десятків тисяч гостей.

Після розселення так званої сім’ї УЕФА в донецьких готелях практично не залишається вільних місць. І це особливість «нетуристичного» міста: будувати додаткові заклади лише до Євро немає сенсу. Після завершення чемпіонату номери будуть просто стояти порожні. Тому звичайним уболівальникам пропонуватимуть альтернативні варіанти розміщення — у приватних квартирах та курортній зоні. «Ми надамо на вибір будь-які умови, — пообіцяв Анатолій Близнюк. — У нас є готелі, профілакторії, санаторії — всього цього предостатньо, і на досить високому рівні. А хто захоче жити в наметі — будь ласка».

Невідомо, чи поділятимуть такий оптимізм іноземці, яких стан донецьких курортних зон може неприємно вразити. Відкриті каналізаційні люки, питна вода, далека від стандартів, відсутність цивілізованих пляжів... З другого боку, не пляжитися ж їхатимуть гості. Зате більш важливими можуть виявитися проблеми «орієнтування на місцевості». Певний досвід Донецьк і Маріуполь отримали під час юнацького чемпіонату Європи 2009 року, коли сотні волонтерів допомагали учасникам і вболівальникам розселитися, дістатися потрібного місця, потрапити на необхідні зустрічі. А головне — подолати мовний бар’єр: у сфері послуг шахтарської столиці практично панує одномовність. 

Приємним знаком став той факт, що Донецька залізниця цього року організувала курси іноземної мови для своїх працівників — провідників, касирів та інших. Такий грунтовний підхід залізничників до сервісу заслуговує на повагу. Адже навіть у великих донецьких готелях, біля яких майорять прапори десятка країн, не всі співробітники володіють іноземною. Та для організованих груп уболівальників, якими опікуватимуться місцеві волонтери, проблем виникнути не повинно. А от для самостійних туристів обласний центр, даруйте, поки що не пристосований.

«Донбас-Арену» влучно порівнюють із діамантом. Якщо продовжити аналогію, то сяйво цього діаманта висвітлило далекі від досконалості сторони міського життя. Приміром, нестачу місць для паркування. У день футбольного матчу автобуси та авто всіх марок заповнюють прилеглі вулиці і квартали. Автомобілями забиті подвір’я та узбіччя, а в центрі міста утворюється традиційний затор. Публічних багатоярусних паркінгів у місті немає.

Але дуже хочеться, щоб Донецьк запам’ятався іноземним гостям не лише як місто дешевого пива і не менш дешевої горілки (а такими відгуками вболівальники із Європи діляться часто), а й як зручне і самобутнє місто. До речі, напередодні молодіжного чемпіонату в області розробили сім туристичних маршрутів, які місцеві фірми готові були запропонувати гостям. Але чи то часу було обмаль, чи то пріоритети у команд та вболівальників були іншими — туристичні послуги виявилися мало затребуваними. Тепер у шахтарській столиці обіцяють цілий спектр розваг для туристів: від товариських матчів і фан-зон до театральних вистав.