Стрімкий розвиток світових інформаційних технологій, у тому числі і в освітній сфері, вимагав від України відповідних кроків. Тож абсолютно логічним було запровадження у 2003 році Державної програми інформатизації та комп’ютеризації вищих навчальних закладів І—ІІ рівня акредитації на 2005—2008 роки. Аудит її виконання щойно завершився. За його підсумками колегія Рахункової палати (РП) зробила висновок: Міністерство освіти і науки не забезпечило ані системного формування завдань та економічних параметрів програми, ані успішного її втілення.
Задекларувавши впровадження в навчальний процес інформаційних технологій, МОН зорієнтувало економічні параметри програми в основному на закупівлю техніки. Завдання зі створення відповідних умов для цього було фактично проігнороване. І вже на початковому етапі шлях до прогресу обірвався. Вища школа, українські студенти та й усе суспільство згаяли дорогоцінний час, тому втрачені роки перетворюються на століття.
Сьогодні забезпеченість вузів технікою удвічі перевищує нормативи, визначені самим міністерством. Водночас програмний продукт навчального призначення не створений, система електронних інформаційних ресурсів як кінцева мета не запроваджена.
Аудитори виявили порушення ст. 87 Бюджетного кодексу, коли за суб’єктивними рішеннями МОН до вищих навчальних закладів, не підпорядкованих центральним органам виконавчої влади, було поставлено 28 комп’ютерних комплексів загальною вартістю 2,1 млн. грн. Загалом техніку часто розподіляли не за списком, а за окремими листами. Мабуть, перевага надавалася «дружнім» стосункам.
У підпорядкуванні МОН є чимало вузів з потужним науковим потенціалом, працює лабораторія комп’ютерного підручника у складі Донецького інституту штучного інтелекту. Однак ці заклади чиновники від освіти навіть не включили до переліку виконавців програми. Натомість прикладні наукові дослідження зі створення навчальних програмних засобів замовляли у сторонніх комерційних структур. Підготовлений такою комерційною структурою програмний продукт з методики викладання англійської мови група експертів-професорів Київського національного лінгвістичного університету визнала таким, що не придатний до застосування як самостійний навчальний засіб.
А ті електронні засоби, які було схвалено, не проходили належної експертизи чи апробації. Відтак виділені на цю роботу більш як 3 млн. грн. витрачені даремно. Більше того, фахівці сумніваються у можливості запровадити навіть розроблений інформаційний продукт, оскільки придбані у 2006—2007 роках комп’ютери за технічними характеристиками не відповідають створеним програмам. Але ж на придбання цих позавчорашніх комп’ютерних комплексів з держбюджету витрачено 8 млн. 184 з лишком тис. грн.! Це майже 60 відсотків усіх видатків на програму. Виходить, за рахунок бюджетних коштів МОН не вирішувало завдання з інформатизації, а виручало бізнесменів у звільненні складів від застарілої техніки.
«З програми інформатизації вийшов великий пшик! — зазначив голова Рахункової палати Валентин Симоненко на черговому засіданні колегії РП, — але Держкомінформатизації (голова Рубан) і Мінекономіки (міністр Данилишин) навіть не дали об’єктивної оцінки одержаному результату. Міносвіти ж пояснює свій провал... недостатнім фінансуванням. Що це — небажання чи невміння визнати власні прорахунки і недоліки?»
У Верховній Раді зареєстровано поданий МОН проект нової Національної програми інформатизації на 2009—2011 роки. У документі зазначається, що очікуваним результатом у сфері освіти є забезпечення навчальних закладів програмними засобами та комп’ютерними комплексами. Про створення освітнього інформаційного середовища, систем електронних комунікацій і об’єднувальної освітянської мережі, у тому числі й Інтернет-мережі, не йдеться. Про конкретизацію параметрів охоплення такою роботою і поготів. Повне дежа-вю!
Схоже, через п’ять років у центрі Європи з’явиться держава, яка впевнено зможе запрошувати іноземних туристів гаслом: «Ласкаво просимо у ХІХ століття!»
Прес-служба Рахункової палати.
