У 2010 році Вінниччина прийматиме учасників четвертого Всеукраїнського конкурсу медсестер «Ескулап-професіонал». Це стало можливим завдяки перемозі у попередньому конкурсі вінничанки Ніни Драчук — старшої медсестри приймального відділення обласної дитячої лікарні. Пані Ніна виборола перемогу з-поміж 24 учасників змагань. За умовами конкурсу, який проводить Мінохорони здоров’я, наступне місце визначається за місцем роботи переможця.

Пані Ніна досі не вірить, що титул переможця дістався саме їй.

— Змагання закінчилося пізно, — каже співрозмовниця, — а результати оголошували ще пізніше, бо поки виписали дипломи, розподілили нагороди, на це потрібен був час. Коли назвали моє прізвище, не знала, що робити, такі почуття охопили! Пам’ятаю, до мене підійшла наш заступник головного лікаря з медсестринської роботи Галина Семенець і почала обіймати і цілувати.

— Це була така радість, що словами не передати, — приєднується до розмови Галина Семенець. — Хотілося в цю мить піднести їй великий букет квітів. А де ж їх взяти пізнього вечора? Конкурс відбувався не в самому Житомирі, а в санаторії «Дениші», у чудовій лісовій місцевості. То ми зробили інакше — група підтримки з нашої лікарні так цілувала Ніночку, як, мабуть, ніхто її ще не цілував. Нас було п’ятеро. Разів зі сто, напевне, торкалися її щоки. А ще довго-довго говорили їй теплі, щирі слова...

Дзвінок до мами

Першою, кому Ніна Драчук зателефонувала зі свого мобільного після того, як її назвали кращою медсестрою України, була її матуся — Любов Миколаївна.

— Мама й тато живуть у Ружині, — каже пані Ніна. — Це Житомирська область. Так співпало, що конкурс проходив у Житомирі, а я родом з того краю. Вочевидь, мені ще й допомагали, як кажуть, рідні стіни. Мама зраділа! Аж до сліз розчулилася. Бо вона не гірше за мене знає, що це за робота — бути медсестрою. Думаю, мама довго не могла заснути в той вечір. Але це приємні хвилювання.

Любов Миколаївна Драчук, мати переможниці конкурсу, працювала медсестрою у Ружині в районній лікарні — у дитячому відділенні, і в приймальному, як нині дочка. Нічого дивуватися, що донечка теж обрала цю спеціальність. Опановувала її на Вінниччині — у Погребищенському медичному училищі. Після його закінчення прийшла на роботу в обласну дитячу лікарню. Починала в одному з найскладніших відділень, в якому виходжують недоношених немовлят.

Протягом десяти років допомагала лікувати діток у згаданому відділенні. У 2006-му її призначили старшою медсестрою. «Батьки, які звертаються в лікарню з хворими дітьми, дуже різні, і так само по-різному поводяться, — каже пані Ніна, — наші медсестри мають кожного зрозуміти, знайти спільну мову, допомогти. Коли щось не так, кличуть старшу медсестру. Як тільки люди бачать, що ти переймаєшся їхньою проблемою, починають довіряти...».

Ніна Драчук продовжує вчитися. У Вінницькому медичному коледжі на вечірньому відділенні третій рік поспіль набуває знань, щоб отримати диплом бакалавра. Весь день на роботі — весь вечір на заняттях. Дехто каже: «Ніно, краще б ти в кіно сходила чи в театр, нащо тобі та наука...» — «Я б і в медінститут пішла, — відповідає на те Ніна, — тільки там нема ні вечірнього, ні заочного навчання. А вчитися треба кожному. Відчуваю, як багато я не знала б, якби не навчалася в коледжі!».

Сто запитань — сто хвилин

Викладачі коледжу, коли дізналися, що Ніна братиме участь у змаганнях, допомагали підготуватися до конкурсу. Її консультували Галина Титаренко, Світлана Бондарчук, Людмила Новіцька. Навіть директор коледжу Іван Андрієвський дав свої поради й настанови. «Це мені дуже допомогло особливо під час участі у першому етапі конкурсу, — каже Ніна Драчук. — Треба було відповісти на сто тестів. На кожен відводили хвилину часу. Саме тут мені стали в пригоді поради й консультації викладачів коледжу, за що дуже вдячна їм». 95 правильних відповідей на сто запитань дала пані Ніна. Кращого результату не показав жоден інший учасник конкурсу.

Найбільше хвилювань довелося пережити під час виконання практичних завдань. «Наша лікарня вузькопрофільна, — каже заступник головного лікаря обласної дитячої лікарні Галина Семенець, — маю на увазі контингент пацієнтів. Практичні завдання на конкурсі передбачали надання допомоги хворим у різних галузях медицини. Журі брало до уваги дотримання запроваджених у медицині стандартів. 118 балів із максимальних 120 — так оцінили результати виконання практичного завдання нашою землячкою».

ВІрші від пацієнта

— Одразу на дев’ять балів випереджала свою найближчу суперницю перед останнім туром наша Ніна, — пригадує перипетії змагань Галина Семенець. — Це вже була вагома заявка на перемогу. Але ще не гарантувала її. Чому? Бо домашнє завдання на тему «Медсестринство — моє покликання» кожна з учасниць готувала заздалегідь. Фактично це була колективна праця. Відповідно хтось міг підготуватися краще від нас, а значить, наздогнати й обійти.

— Готувати завдання третього туру мені допомагали на роботі дуже багато людей, навіть головний лікар Тетяна Іванівна Антонець знаходила час, щоб додати свій штрих у розлогий поетичний проект, — каже пані Ніна. — У віршованих рядках ми відобразили суть медсестринства, складнощі професії. Наголос зробили на тому, що до диплома медичній сестрі потрібна широка душа («Я трепет в серці відчуваю, коли до хворого іду, бо, крім диплома, душу маю...»).

Ще один поетичний рядок підказав хворий. Мовив він його раніше, ще задовго до конкурсу. Слова, сказані колись на адресу пані Ніни, ніби чекали свого часу. «Сестричко в білому халаті, в моїй уяві ти — свята!» Вимовлені проникливим голосом Ніни під час конкурсу, вони зачепили за живе кожного члена журі. А коли судді дізналися, що все це взято з реального життя, то не пошкодували найвищої оцінки для Ніни Драчук.

 

Вінницька область.

Довідка

Представники Вінниччини брали участь у всіх трьох конкурсах медсестер «Ескулап-професіонал». У першому з них посіли 18-те місце, у другому — 16-те і, нарешті, здобули перемогу. Захищати честь області доручили Ніні Драчук тому, що вона перемогла спершу в колективі лікарні, а потім — в обласних змаганнях. Четвертий Всеукраїнський конкурс медсестер відбудеться на Вінниччині. Так передбачено умовами змагання — проводити їх у тому регіоні, де живе і працює переможець попереднього конкурсу.