На неї перетворилися занедбані склади агрохімікатів
На окраїнах сіл за високими стінами бур’янів то тут, то там можна побачити порушені часом та негодами споруди покинутих напризволяще складів сільськогосподарських отрутохімікатів. Тільки в Запорізькій області налічується 107 таких, умовно кажучи, об’єктів. Але ці залишки колгоспного ладу викликають не стільки жаль, скільки жах. Навіть вандали, котрі, не задумуючись, розібрали до цеглини тваринницькі ферми, механічні майстерні, польові стани та інші господарські будівлі, обходять їх десятою дорогою. І птахи не літають над дірявими дахами «хімок», бо все живе, відчувши їдкий запах смерті, прагне опинитися подалі від страшного місця.
Тільки людям подітися нікуди, адже хати не піднімеш на крила. Та й летіти з рідної землі нікому не хочеться, тим паче, що вибір небагатий. Такі небезпечні склади, які в межах області мають сумарний еквівалент у 1155 тонн прострочених або ж невідомого походження пестицидів, не обминеш, а найбільші запаси «екологічної вибухівки» залишилися у Василівському, Михайлівському, Оріхівському, Токмацькому та Розівському районах.
Пожежі, які виникають самі по собі
Про величезний ризик для довкілля та здоров’я місцевого населення свідчать неконтрольовані хімічні реакції, котрі часто-густо призводять до пожеж у, здавалося б, мертвих приміщеннях. Зокрема, нинішнього року така надзвичайна подія сталася на хімскладі в Токмацькому районі, а найчастіше неприємності завдає база колишньої «Сільгоспхімії», що розташована поблизу села Мала Білозерка Василівського району. Саме у цих найбільших в області складах донедавна зберігалося 360 тонн непридатних для використання отрутохімікатів, і ніхто не знав, що з ними робити. Перша пожежа тут сталася ще в березні 1998 року, а потім уже мало не щоліта в селі оголошували хімічну тривогу. Останнє таке велике задимлення спричинило неабиякий ажіотаж влітку 2008 року, бо рятувальники, котрі прибули на місце загоряння, не могли визначитися, в який спосіб треба боротися з неконтрольованою хімічною реакцію. І це стало останньою краплею, яка переповнила чашу терпіння малобілозерців.
Надзвичайні події на хімскладах неабияк підривають довіру населення до влади. Бо після кожної чергової пожежі нічого не робиться для того, щоб вона не повторилася, а головне — небезпечні отрутохімікати продовжують лежати в тому ж місці, де й лежали... І виправдання на кшталт того, що в Україні немає технології знешкодження сільськогосподарських отрутохімікатів, м’яко кажучи, неправда. Є таке підприємство у Шостці Сумської області, називається ТОВ «Елга». Там використовують стаціонарне обладнання. А два роки тому в акціонерному товаристві «Мелітопольпродмаш» провели успішні полігонні випробування мобільної установки, яка може працювати в будь-якому місці. Вона створена на базі старих розробок цього колись засекреченого підприємства оборонного комплексу, що спеціалізувалося на знешкодженні компонентів рідкого ракетного палива. Технологію вдалося довести до сучасних екологічних стандартів, але мелітопольцям ще необхідно отримати ліцензію на практичне застосування своєї установки. Скільки часу піде на погодження документів, сказати важко, зате кожен день зволікання може боляче позначитися на здоров’ї громадян.
А тим часом покинуті хімсклади служать сировинною базою для «тіньовиків», котрі поставляють на внутрішній ринок сфальсифіковані засоби захисту рослин. Підробок так багато, що вони прориваються навіть на оптові бази і прилавки спеціалізованих магазинів. До речі, в Запоріжжі ще не так давно діяло підпільне підприємство, котре продавало агрофірмам гербіциди та інші хімікати буцімто від світових брендів. Після того, як липову фірму «закрила» міліція, організаторам нелегального бізнесу «світять» не лише великі строки ув’язнення, а й солідні економічні санкції за підробку. Але хто дасть гарантію, що подібне не повториться?
Гроші невеликі, та де їх узяти?
Здавалося б, покласти край кричущій безгосподарності і відвертому знущанню з людей має держава. Та де там! Численні міністерства і відомства тільки вигляд роблять, що дуже стурбовані цією проблемою. А насправді вони перекладають відповідальність за те, що відбувається на покинутих хімскладах, на місцеву владу. І все-таки за великого бажання вихід знайти можна. Торік в обласному бюджеті вперше «викроїли» мільйон гривень, що дало можливість вивезти до Шостки 56 тонн отрутохімікатів з Малобілозерської бази. Цього року видатки з обласного екологічного фонду становили вже 2,5 мільйона гривень — для знешкодження відправили ще 126,3 тонни зіпсованих пестицидів.
— Проблема ліквідації складів з непридатними для використання хімічними засобами захисту рослин є системною як по нашій області, так і по всій країні, — каже голова облдержадміністрації Олександр Старух. — Тим часом для її розв’язання потрібно не так і багато грошей. У масштабах нашої області йдеться про 20—22 мільйони гривень. Головне питання полягає в іншому: в Україні утилізацією отрутохімікатів займається лише одне підприємство, здатне знешкодити обмежену їх кількість. Отже, є гостра потреба в створенні інших підприємств такого профілю. Тим паче, що в Мелітополі знайшли свій варіант розв’язання цієї пекучої проблеми.
На думку Олександра Старуха, якщо наступного року модель формування місцевих бюджетів не зміниться, область буде здатна самотужки «закрити» проблему утилізації небезпечних отрутохімікатів коштом екологічного фонду. За прогнозами фахівців, за сприятливого розвитку подій в економіці він може становити 36 мільйонів гривень. Та в регіоні, де налічується більше тисячі техногенно небезпечних об’єктів, а шторми руйнують узбережжя Азовського моря, необхідну суму для остаточного «розмінування» сіл з екофонду без бою не віддадуть. Якби це було так просто, ми уже б давно забули про склади, котрі отруюють селянам життя.
Запорізька область.
