У Калиті Броварського району, що на Київщині, 1748 виборців. 56-та дільниця розташувалася у місцевій школі. Незважаючи на негоду, сюди приходили і молодь, і літні люди. Голосували не просто дисципліновано, а навіть із певною урочистістю, традиційною для сільської місцевості. Багато хто приводив із собою малюків. І не завжди через те, що ні з ким було залишити вдома. Адже для розмірених сільських буднів — голосування, це подія передусім не загальнонаціонального, а місцевого масштабу. Можна навіть сказати — свято.
Відомо, у селі усі всіх знають. Та саме в день виборів можна зустріти людей, з якими довго не доводилося перетинатися. От, приміром, Тетяна Шевченко, яка була членом виборчої комісії в Калиті, під час народного волевиявлення зустрілася із однокласницею, яка вже багато років мешкає в столиці. У рідні краї жінка приїхала, щоб віддати свій голос.
У комісію Тетяна Шевченко потрапила не тільки для того, щоб представляти інтереси одного із кандидатів. Каже, передусім хотілося побачити, як виборче право працює зсередини. Зрозуміла, що ефективно працювати можна лише за умови, якщо всі дії чітко організовані, а це безпосередньо залежить від того, хто очолює комісію. Свій досвід роботи на 56-й дільниці вона називає втомливим, але цікавим. Найбільше жінку вразило те, що, незважаючи на тотальне розчарування в політиках, народ все-таки прийшов на вибори. Мовляв, не дивно, що молодь, яка тільки-но досягла вісімнадцятиліття, прийшла віддати голос. А от те, що старші люди, попри ожеледь, за допомогою палиць діставалися до центру селища — це справді можна вважати подвигом.
У Калиті вдома голосувало близько 60 осіб. Довести, що не можеш дістатися виборчої дільниці селянам, мабуть, простіше, ніж городянам. Принаймні, як розповіла жителька одного із сіл, що на Тернопільщині, особливого клопоту викликати додому представників виборчої комісії не становило. Довелося лише незадовго до виборів зателефонувати знайомій, яка надіслала до літньої жінки людину, аби взяти пенсійне посвідчення для оформлення дозволу. Отак без клопоту в день виборів заповітна скринька побувала в хаті старенької. А от посвідчення у паперовій тяганині загубилося. Тепер жінка турбується, чи встигнуть до наступного туру їй зробити нове.
А ще вибори сміливо можна назвати днем батьків. Адже не секрет, що саме для того, аби реалізувати своє право на голосування до рідних домівок масово з’їжджається молодь. У великих містах вони шукають заробітку, а от «прописка» у час «ікс» кличе на рідні землі. Один мій знайомий поїхав голосувати додому за сотні кілометрів від столиці. Уже на місці з’ясувалося, що паспорт забув у Києві, а за водійським посвідченням сувора комісія бюлетеня не видала. Компенсувала такий вояж лише тепла зустріч з родичами та мамині млинці.
Фото Олександра КЛИМЕНКА.
