Під час відвідин Української академії аграрних наук глава держави намагався піддати гострій критиці сільськогосподарську політику
На Загальних зборах Української академії аграрних наук, які проходили у Києві, пригадалася історія з врученням снопа Президенту Кучмі. Тоді у Леоніда Даниловича був день народження. Ось і вручили тодішні аграрні керівники Кучмі символічного снопа, де написано було, що країна зібрала 40 мільйонів тонн хліба. А згодом з’ясувалося, що до сорока так і не дотягнули. Історія може повторитися, бо нинішньому Президенту Ющенку, який завітав на захід, здалося (а може, хто підказав), що в країні народилася знакова тенденція. І вже «щорічно 50 мільйонів тонн отримуємо з українських земель валу зернових. Це вже показник, який виводить Україну в розряд провідних виробників зерна у світі. А якщо врахувати те, що більше половини цього врожаю направляється на експорт, можемо говорити, те звання, яке було в Україні ще сто років тому як житниці, воно вже досяжне». Видно, добряче хтось увів Ющенка в оману, бо він під час тих зборів розійшовся й вручив президенту УААН М. Зубцю звання Героя України. А до того з рук Віктора Андрійовича таку нагороду отримав нинішній міністр агрополітики Ю. Мельник.А вищезгадана історія пригадалася тому, що не зібрали торік у нашій країні 50 мільйонів тонн зерна нового врожаю. А якщо статистика навіть витягне у підсумку 50 мільйонів «з бадилиною» — то не можна робити висновків, що є стала тенденція. Адже її немає. Небезпека полягає у тому, що подібна інформація від керівництва держави завжди позначається на розвитку економіки, зокрема агробізнесу. А необ’єктивна позначається негативно. Тому такі непродумані заяви від керівництва у країнах ЄС, приміром, навряд чи можна почути.
Не був скрупульозним глава держави, критикуючи й нинішню сільськогосподарську політику. Можливо, чимало урядових кроків в АПК нині заслуговують негативних слів. Але президентській критиці не вистачало компетентності. Як заявив Ющенко, «уряд істотно зменшив бюджетну підтримку сільськогосподарських виробників, тим часом як усі європейські країни, особливо в кризовий час, її наростили. Наприклад, у Польщі дотація на гектар посівів становила чотири тисячі гривень, в Україні — трошки менше ста гривень. Різниця є. І ця різниця позначається на нашій конкурентності». Але ж у нас на гектар посівів зернових дотації торік не було взагалі! Можливо треба, щоб хтось з консультантів, які готували Віктора Андрійовича до виступу, йому це пояснив?
Або такий спіч глави держави: «Фінансування видатків за рахунок загального фонду державного бюджету в 2009 році майже в 7 разів менше, ніж у 2008-му. Переконаний, це не та аграрна політика, яка творилася з 2000 року і яка потрібна сьогодні сільгоспвиробникам. І тому те, що відбувається зі сторони уряду — я не маю на увазі міністерство, тому що я добре знаю його позицію і його політику. — Я маю на увазі передусім позицію самого Прем’єр-міністра. Те, що відбувається і в поточному році, і в минулому — це як політика кризи». Таке враження, що Ющенко говорив з трибуни як сторонній американський експерт, який вважає себе непричетним до ситуації в економіці країни. Але такий простий приклад на побутовому рівні: якщо в моєму домі бардак, то навіть якщо до безладу причетні родичі, все одно тут й частка моєї «заслуги».
З усієї довгої президентської промови Ющенко на всі сто, як на мене, потрапив, коли розповідав про Аграрний фонд. Про те, що «уряд не тільки не підтримує село, він ще й забирає у підприємств кошти неповерненням ПДВ експортерам сільськогосподарської продукції. 500 мільйонів сьогодні боргів перед виробниками у Аграрного фонду. Що ж це за політика, що ми дебет з кредитом не можемо звести. А тому що вийшли за цілі статутної діяльності. Прем’єр-міністр починає плутати Резервний фонд країни з Аграрним фондом. Резервний фонд може купувати техніку, добрива, дизпаливо — те, що на складах сьогодні в Агрофонді. Але Аграрний фонд повинен бути наповнений запасами зерна. І другої політики не повинно бути. Причому, те що ми маємо компенсацію ПДВ через аграрний фонд, ще до того це система ручного управління, де жодну схему прозору, легітимну прояснити не можна. Бо тільки ви входите в систему... дозволів, там завжди з’являється корупція. І до ворожки не ходіть — це корупційна схема. І тому я засвідчую, що це ускладнило і так непросту проблему, експортери одразу реагують зниженням закупівельних цін. За таких умов торішній урожай може спричинити обвал ринку і стати великою проблемою для самого сільгоспвиробника».
Звісно, до ворожки не ходи — схема корупційна. Аграрний фонд справді створювався не для того, щоб гендлювати добривами чи «горючкою», а щоб бути регулятором цін передусім на зернові культури. Кримінальних схем на цьому ринку розвелося чимало й добре, що Президент хоча б одну з них помітив. Хоча з тим, що торішній гарний врожай загрожує обвалом ринку, навряд чи можна погодитися. Будь-хто з сільгоспвиробників може підказати Президенту, що проблема була у липні—серпні. Нині, коли чимало зерна вже вивезли за межі країни, небезпека така відпала. Зернотрейдерам тепер лише давай...
Наостанок хотілося б прокоментувати з виступу Ющенка порівняння нас з об’єднаною Європою. У своєму виступі глава держави окреслив головні завдання, на яких, на його думку, мають зосередитися науковці у сьогоднішніх умовах, насамперед — це забезпечення підвищення врожайності зернових. Президент констатував, що науково-дослідні господарства показують непогані результати, але «середня врожайність зернових в України становить 31 центнер з гектара, тим часом як в Європі вдвічі більше — 57 ц/га... Переконаний, українські чорноземи за значно менших витрат здатні забезпечувати врожаї не нижчі, ніж в Європі», — наголосив В. Ющенко.
Як на мене, низька врожайність — не зовсім вина уряду, який нам, як і Президенту, також не зайве покритикувати. До підвищення продуктивності ланів значною мірою «причетний», наприклад, генетичний потенціал насіння. Врожайність — це справа й науки, президента УААН, роботу якого Президент так високо оцінив.
Главу держави вислуховувала Галина КВІТКА.
Фото автора.
