Цими січневими днями родичі, друзі та знайомі, колеги по службі щиро вітають ветерана Великої Вітчизняної війни Сергія Петровича Зеленковського (на знімку) з днем народження, зичать йому міцного здоров’я, довгих років щасливого життя.
Так склалося, що після закінчення 1953 року Мінського юридичного інституту син білоруського селянина Сергій Зеленковський працював в органах прокуратури, міліції та в адвокатурах. За родом служби йому доводилося в різні періоди займатися наглядовою й слідчою діяльністю, а також захистом обвинувачуваних. Він ніколи не забував, що в центрі всіх кримінальних подій і пригод завжди перебуває людина. Тому, як сапер, не мав права на помилку, у всіх справах, які розглядав, гідно виконував свої функціональні обов’язки.
Сергій Петрович працював старшим науковим співробітником Української філії Всесоюзного науково-дослідного інституту МВС СРСР, займався адвокатською практикою, був інспектором республіканського Комітету народного контролю, викладачем академії Прокуратури України, доцентом Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого, помічником-консультантом народного депутата України.
В 1983 році Сергій Петрович без відриву від основної роботи захистив на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка кандидатську дисертацію на тему «Встановлення і використання даних про особу потерпілого при розслідуванні вбивств». Актуальність цього дослідження така важлива, що й нині ним користуються працівники слідчих відомств.
За довгі роки доля тисячі разів зводила старшого радника юстиції, полковника міліції, кандидата юридичних наук Сергія Зеленковського з багатьма людьми, у тім числі з дуже небезпечними злочинцями, але у всіх простих і навіть складних питаннях він завжди вчиняв чесно і справедливо, як веліли йому совість і закон, чим завоював справжній авторитет і глибоку повагу серед товаришів по службі й у суспільстві, нагороджений шістьма урядовими медалями, має відзнаки від Генерального прокурора України та міністра внутрішніх справ.
Як співається у відомій пісні: «Не стареют душой ветераны». Їхній багатий досвід, їхні безцінні знання допомагають нам розібратися в складнощах нашого життя, знайти єдино правильний вихід з будь-якої ситуації. Такі люди становлять золотий фонд нації.
Саме таким ми бачимо Сергія Петровича Зеленковського. Саме так він виховав свого сина полковника міліції Олександра Сергійовича Зеленковського, котрий раніше працював заступником начальника Управління МВС у Полтавській області, а потім заступником начальника Управління МВС на Південно-Західній залізниці. Саме так вони обоє виховали онука й сина Олександра Олександровича Зеленковського — студента першого курсу юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Отож ще і ще раз від усієї душі побажаємо нашому дорогому і шановному Сергію Петровичу Зеленковському нових успіхів у його житті, доброго здоров’я і довгих щасливих років.
Іван ГАВРИЛИШИН, член Національної спілки журналістів України.
