Селищу каменярів допомагають гранти

Якщо у звичайних селах у роки, про які ми згадали, люди виживали за рахунок підсобних господарств та з городів, то в томашгородців і з цим були проблеми, бо землі на ті городи тут не так уже й багато. Адже навколо кар’єрів, де постійно ведуться вибухові роботи, не те що орати, ходити небезпечно.

На щастя, останніми роками, коли в Україні інтенсивно почали будувати дороги, дещо пожвавилось будівництво, знову ожили щебеневі заводи. Колись купити щебінь було проблемою через великий попит на нього. Відтак у томашгородців знову зажевріла надія мати постійну роботу, а в місцевої влади — надходження до бюджету.

— Упродовж минулих років, особливо у 2007—2008-х, завдяки наповненню місцевого бюджету розв’язано чимало проблем, які турбували місцеву громаду, — розповідає Томашгородський селищний голова Іван Власик (на території селищної ради мешкають понад 2,5 тисячі осіб. — Авт.). — Зокрема, відкрито у Томашгороді філію Рокитнівської музичної школи, про що дуже клопоталися батьки, відчутно поліпшено матеріальну базу установ соціальної сфери (закладів охорони здоров’я, культури, садочків), проведено капітальний ремонт дахів житлових будинків, виконано цілу низку заходів із благоустрою населених пунктів тощо.

На жаль, у 2009-му загальнодержавні кризові явища не оминули й Томашгород — позначились на роботі щебзаводів (три із них практично зупинилися) та інших підприємств, а відтак і на надходженнях до бюджету. Але не така людина селищний голова, щоб сидіти склавши руки і на все це спокійно споглядати.

— Криза кризою, а жити треба, — філософськи зауважує він. І щоб залучити додаткові кошти на розв’язання проблем населених пунктів, спрямував місцеву громаду на участь у різних міжнародних грантових програмах. До речі, відповідного досвіду Іван Власик набув, працюючи перед обранням селищним головою координатором Чорнобильської програми відродження та розвитку ООН у Рівненській області.

Саме завдяки одній грантовій програмі було створено молодіжний центр «Прометей», інформаційний центр, нині триває реконструкція мережі вуличного освітлення в Томашгороді, на що знадобилося 142 тисячі гривень. Задля цього тамтешні активісти долучилися до проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». Фінансування цього проекту таке: 70 тисяч гривень — за рахунок гранту, решта — кошти громади.

З допомогою грантової допомоги селищний голова має намір навести лад й у комунальній сфері Томашгорода. Це, зізнався Іван Власик, є чи не найбільшим його головним болем. Перший крок у цьому напрямі вже зроблено — проведено реконструкцію системи водопостачання, на що, за наполяганням тодішнього народного депутата України Василя Берташа, було залучено державні кошти. Відтак томашгородцям перестало дошкуляти постачання води за графіком.

Далі селищний голова взявся за проблему з вивезенням сміття.

— У цьому був повний безлад, — згадує. — Я підготував екологічний проект, захистив його, і вже незабаром за міжнародні кошти придбали 42 контейнери для сміття. Але маємо проблему із сміттєзвалищем. Куди лишень не звертався, розв’язати її поки що не вдалося. Власне, території для вивезення сміття Томашгород взагалі не має. Укладаємо стосовно цього угоди з сусідніми радами.

Доведеться ще докласти чимало зусиль і для вирішення інших комунальних питань. Турбує очільника громади передусім висока собівартість водозабезпечення селища. Адже свердловина розміщена аж за сім кілометрів від населеного пункту, і, щоб доставити воду в оселі томашгородців, електроенергії та інших ресурсів витрачається чимало.

— Вода в нас дорога. Проте, звісно, люди не мусять від цього потерпати, — міркує Іван Власик. — Водночас і комунальне підприємство має якось виживати. Тому сесією селищної ради свого часу було прийнято рішення про відшкодування різниці між собівартістю послуг та наявними тарифами для населення з водовідведення та водопостачання. Сума компенсації становить щороку до двох з половиною сотень тисяч гривень. Якщо відверто, то душа болить від цього. Адже скільки за ці гроші можна було б зробити в нашій соціальній сфері! Маю надію, що для розв’язання проблеми теж залучимо міжнародні гроші.

А загалом Іван Власик мріє про те, щоб якомога швидше минула криза, щоб знову запрацювали всі щебзаводи і томашгородці мали можливість заробити собі на достойне життя.

Рівненська область.