У моїй депутатській команді постійно народжуються цікаві думки та ідеї. Зокрема, один із моїх помічників, досвідчений адвокат Олег Купрієнко цілком резонно поставив просте, але дуже слушне та актуальне запитання: «Чому згідно з Конституцією України Президентом України може бути фактично будь-хто, незалежно від його придатності до цієї посади й особистої відповідальності?».

Щоб стати трактористом, необхідно закінчити хоча б відповідні курси. Для того, щоб потрапити на ці курси, необхідно закінчити школу, пройти медичний огляд, отримати довідку №286-У, сплатити кошти. Навчання передбачає вивчення вузлів і механізмів трактора, правил дорожнього руху, практичні заняття з керування транспортним засобом у присутності інструктора. Після закінчення навчання складається іспит і кандидат отримує право керувати трактором.

Професійна підготовка вищого кваліфікаційного рівня вимагає тривалішого і складнішого навчання. Лікар, вчитель, юрист, банкір, менеджер, інженер, науковий працівник — ці професії потребують вищої освіти, яка триває багато років.

Керувати відділом, бригадою, підприємством, дослідницькою лабораторією, виконувати хірургічні операції можуть лише професійно підготовлені й відповідальні люди, які мають відповідний фах, підтверджений здобуттям освіти, значним досвідом роботи в цій галузі й визнанням колег-фахівців.

Чи можна впіймати дядька з вулиці й запросити його викладати математику в 10 класі або провести операцію з видалення апендиксу — питання риторичне...

Натомість Президентом України (стаття 103 Конституції України) може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п’яти років, має право голосу, проживає в Україні впродовж десяти останніх років перед днем виборів та володіє державною мовою. Оце й УСЕ!?

Щоправда, якщо претендент сподівається вийти у другий тур виборів або хоче просто «засвітитися» перед виборцями на майбутнє, або має завдання відтягнути на себе голоси виборців з користю для іншого кандидата (який дає гроші на цю гру), тоді треба ще внести 2,5 мільйона гривень.

Отже, для того, щоб заявити про бажання «порулити» Україною, потрібно жити в Україні, мати український паспорт, вирости до 35 років (щоб встигнути заробити 2,5 мільйона гривень) та володіти державною мовою (вільно чи зі словником, не зазначено).

При цьому кандидат може бути психічно хворим, якщо суд ще не визнав його недієздатним (має право голосу). Жодної перевірки кандидатів на рівень інтелекту, освіти чи медичних протипоказань законом не передбачено.

Тому нам, виборцям, щоб визначити свій вибір, залишається лише проаналізувати життєвий і професійний досвід кандидатів, їхні наміри, що викладені в передвиборних програмах, а головне — чи можна цим програмам вірити!?

Простіше за все проаналізувати передвиборну програму діючого Президента. Перше враження — шедевр! Ох і заживемо! Але... стоп — я ж це вже чув від нього у 2004 році з трибуни Майдану!

Нині він знову гладенько оповідає нам про те, як будемо орати землю нашим трактором. Хоча, сівши за кермо на початку 2005 року, «забув» завести двигун і, 5 років просидівши в кабіні, знову розповідає, як будемо сіяти, не зоравши... «А де ти був 5 років і що робив за кермом?» — питання риторичне.

Наступний кандидат має підтримку тих специфічних громадян, для яких панування російської мови в Україні — це питання номер один. Хоча річ, звичайно, не в мові, а в тому, щоб зробити Україну російською.

Тому й лідер у них відповідний. Із багатим кримінальним досвідом активної діяльності, яка логічно продовжилась аж до часів його прем’єрства в 2007 році, коли відпанахав 16 тисяч квадратних кілометрів українського нафтогазоносного шельфу для чотирьох студенток і 140 гектарів заповідного урочища для себе.

Цей специфічний чоловік народився 1950 року в селищі Жуковці біля Єнакієвого, 1965 року ледве закінчив вісім класів та вступив до гірничого технікуму за спеціальністю «гірнича електромеханіка», де мав навчатися 4 роки. Але мав інші інтереси, бо вже у грудні 1967-го за грабіж, що супроводжувався насильством, отримав півтора року ув’язнення.

Тож досі ніде немає інформації про те, чи Янукович все-таки отримав середню освіту. Є припущення, що на зоні...

Після звільнення пішов працювати в газовий цех на Єнакіївському металургійному заводі. Через півтора року, в 1970-му, наш «герой» знову був засуджений за те, що завдав людині умисного тілесного ушкодження...

Після часткової відсидки, з серпня 1972 року почав працювати електриком на автотранспортному підприємстві. Як він там отримав спеціальність електрика, не зовсім ясно. Працюючи механіком АТП-04113 з 1974-го по 1980 рік, заочно закінчує Донецький політехнічний інститут за спеціальністю «автомобілі та автомобільне господарство».

За підтримки «зацікавлених осіб» швидко піднімається від директора автобази на посаду голови Донецької обласної державної адміністрації та голови обласної ради. Тоді ж заочно закінчує факультет міжнародного права Української академії зовнішньої торгівлі.

Кажуть, захищав докторську дисертацію і навіть став проФФесором. Але досі ніхто не читав його дисертації, а про його науково-дослідницьку діяльність можна з усією впевненістю сказати, що її просто ніколи не було.

У кожному разі, участь в телепередачі «Свобода слова» в Савіка Шустера у грудні 2009 року переконливо продемонструвала на всю Україну вкрай низький рівень його інтелекту.

«Працюючи» народним депутатом України, прогуляв чи не найбільше парламентських засідань. Під час розгляду у Верховній Раді майже 10000 проектів та постанов, не подав ЖОДНОГО зауваження чи поправки. Зарплату отримував вчасно, користувався всіма пільгами народного обранця.

Нині він оголосив свою програму під красивою назвою «Україна для людей!» і обіцяє, що коли його оберуть Президентом, він зробить таке: збільшіть народжуваність удвічі, для чого вдвічі збільшить виплати при народженні дитини порівняно з тими, які запровадила Ю. Тимошенко; запровадить щомісячну грошову допомогу дітям; виплатить компенсацію роботодавцям за працевлаштування молоді; всі працівники бюджетної сфери, які підпишуть контракт на 20 років, отримають ключі від квартир; щорічно будуватиме в Україні не менш як 500 футбольних полів, 50 льодових катків, 50 басейнів; безкоштовне медичне обслуговування з фінансуванням медицини — не менш як 10 відсотків від ВВП; для енергетичної незалежності побудувати гідроелектростанції; щорічно вводити в експлуатацію не менш як 1000 кілометрів нових автошляхів... тощо.

А тепер давайте переведемо ці обіцянки в цифри.

Перша мета кандидата — збільшити народжуваність. У 2008 році в Україні народилися 185 тисяч перших дітей в сім’ї, 235 тисяч других та 80 тисяч третіх. Отже, сума допомоги за звичайної народжуваності: (185000 х 25000) + (235000 х 50000) + (80000 х 100000) = 24,4 мільярда гривень, або 50 мільярдів гривень в разі зростання народжуваності (за Януковичем) до мільйона дітей на рік.

Для щомісячної допомоги дітям від 3 до 13 років потрібно по 250 гривень та від 13 до 18 років — по 500 гривень необхідно мати в бюджеті додатково (5 млн. дітей віком від 3 до 13 років х 250 грн. х 12 міс.) + (3 млн. дітей від 13 до 18 років х 500 грн. х 12 міс.) = 33 мільярди гривень.

Для порівняння запам’ятаймо дві цифри: сума доходів державного бюджету України у 2010 році (проект закону) становить 285 мільярдів гривень; валовий внутрішній продукт (ВВП) у 2010 році очікується в розмірі 1200 мільярдів гривень.

Отже, для виконання лише двох «дитячих» обіцянок Януковича треба мати 83 мільярди гривень, що становить 29 відсотків річного бюджету.

Обіцяє компенсацію роботодавцям, які працевлаштовують молодь. Компенсацію чого? Вартості робочого місця, заробітної плати молоді, сплачених податків? Про що йде мова? Роботодавці не знають, про що йдеться, але для молодих виборців це звучить красиво.

Для здійснення обіцянки надати ключі від квартир 1,5 мільйона працівникам бюджетної сфери в Україні за середньої вартості квартири 300 тисяч гривень необхідно вже сьогодні вкласти у будівництво цих помешкань 450 мільярдів гривень. Якщо навіть розтягнути це задоволення аж на 20 років (для наступного покоління!?), то все одно це потребує 22,5 мільярда гривень щорічно, або 8 відсотків бюджету.

Стадіони, басейни, футбольні поля... Для виконання цієї обіцянки необхідно в кожній області побудувати по 20 футбольних полів (по одному на район) та по 2 катки і 2 басейни, що становить щорічно близько 12 мільярдів гривень, або 4 відсотки бюджету.

Обіцянку фінансувати медицину на рівні 10 відсотків від ВВП може дати людина, яка не знає арифметики. Бо 10 відсотків від ВВП становить 120 мільярдів гривень, або 42 відсотки бюджету. Обіцянку просто неможливо виконати, але хто там буде підраховувати. Головне — красиво пообіцяти.

Відповідно й стосовно будівництва гідроелектростанцій. Дуже цікаво почути від кандидата, де в Україні можна будувати гідроелектростанції, на яких річках? Виявляється, у цього проФФесора не все в порядку не лише з математикою, а й із географією.

Попри це він обіцяє щорічно вводити в експлуатацію не менш як 1000 кілометрів нових автошляхів. Відповідно це потребує до 20 мільярдів гривень, або 7 відсотків бюджету.

Тож сума коштів, необхідна для виконання лише частини щойно розглянутих із великої кількості обіцянок, уже становить 255,5 мільярда гривень, а отже, потребує щорічно забирати на себе 90 відсотків бюджету.

А ще додайте до цього його обіцянки мінімальних пенсій на 20 відсотків вищі за прожитковий рівень, державну підтримку машинобудування, металургії, хімічної, вугільної промисловості, розвиток автомобілебудування, медичної галузі, авіабудування, будівництво аеропортів в обласних центрах, будівництво швидкісних залізниць, морських портів і т. д.

Де брати гроші на виконання такої, з дозволу сказати, «програми», кандидат на найвище крісло в державі не зазначає. Натомість зазначає, як зменшити надходження до бюджету. Наприклад, обіцяє так звані податкові канікули на 5 років для малого бізнесу, зниження ПДВ, зниження податку на прибуток, передачу 60 відсотків державного бюджету місцевим радам.

До того ж цей грамотій обіцяє ліквідувати обов’язкове зовнішнє тестування. Мабуть, для того, щоб всі змогли стати проФФесорами й тоді запросто кандидувати на посаду Президента.

Для кого написана така програма, неважко здогадатись. Вочевидь вона розрахована на дурнів, котрі готові купитись на обіцянки, які неможливо виконати. Якщо сусід каже, що вміє керувати трактором і пропонує зорати мій город, але водночас не знає, куди залити солярку та як налаштувати плуга, то я його наймати не буду. А ви?

19 грудня 2009 року головний регіонал мав зустріч зі своїми прихильниками в місті Прилуки Чернігівської області. Як стверджують очевидці, після закінчення виступу мікрофон не вимкнули і тоді присутні почули: «Что этим козлам еще рассказать?». Це про людей, які прийшли підтримати свого лідера...

Ви хочете, щоб Президентом України міг стати не будь-хто, а людина справді придатна до цієї посади, яка може чесно і свідомо відповідати перед всім народом за свої слова і справи?

Тоді треба нам усім (усім громадянам України!) взяти на себе відповідальність за результати нашого голосування!!!

Це дуже важливо, бо два відомі кандидати хочуть створити для нас свою, «двоВікторну» державу за схемою: «Я — Президент, ти — прем’єр».

Віталій КОРЖ,народний депутат України (фракція БЮТ).