Олександр Гайдай, керівник однієї з 36 філій відомої компанії «НІБУЛОН» — Кам’янець-Подільської — переконаний, що праця в «НІБУЛОНі» кардинально міняє кожну людину. Сам виріс у компанії, починав з головного агронома в Хмільницькій філії на Вінниччині. Ті, хто по закінченні вишу потрапляє на роботу в «НІБУЛОН», у жодному разі не можуть стати невдахами, все життя вони виключно ростимуть. Задля цього працює спеціальна програма виховання молодих спеціалістів.
— Ось до прикладу, у нашій філії їх десятеро, — розповідає Олександр Юрійович. — Усіх забезпечили житлом у місті. А згодом плануємо збудувати свої котеджі — така політика компанії в усіх куточках України.
— Нас постійно вчать, запрошують на семінари, спонукають рівнятися на передові світові зразки господарювання на селі, — додають агроном Андрій Колісник та економіст Андрій Кучмар.
Хто відвідає хоча б машинно-тракторний парк у селі Привороття, пройметься оптимізмом. Сказати «пощастило» з приходом нового інвестора у Привороття, а згодом і в навколишні села восьми сільрад Кам’янець-Подільського району на Хмельниччині, означало б не сказати майже нічого. Бо ж селянська доля — не азартна гра, в якій коли випадає фарт, коли ні. Праця кожної людини ні в якому разі не мала б зникати, як вода в пісок, а — ставати підмурком стабільності й заможності. Та, глянь, набіжать деякі «хазяї», наобіцяють, а як до діла — то кукурудза стоїть на пні аж до весни, а розрахунку за паї доводиться чекати й до нового врожаю. І перед державою хитрують: ні до бюджету, ні до обов’язкових фондів з них тих гривень не витягнеш. Чи такого відродження чекали люди?!
Як збанкрутіло в Приворотті тамтешнє сільгосппідприємство «Прогрес», надій було небагато, позаяк у районі серйозні інвестори й три роки тому, та й тепер іще в неабиякому дефіциті, село неблизьке від райцентру, землі не найкращі. У їх поліпшення компанія вкладає мільйони й доводить: можна добитися високих урожаїв. Показники філії в землеробстві — одні з кращих у районі. Виростили цьогоріч 18,5 тисячі тонн зерна, а вже наступного року планують 21. Компанія збудувала поруч із містом потужний елеватор місткістю 66 тисяч тонн, це свідчить, що «НІБУЛОН» прийшов у край назавжди. Робочих місць стає дедалі більше, трудівники вчасно отримують гідну зарплату, про яку в «Прогресі» й не мріяли. Може, вам пощастить  гостювати в оселях механізатора Віталія Томчишена чи водія Володимира Бугерчука, доярки Людмили Лаврик, телятниці Катерини Савіцької, свинарки Антоніни Бугери, самі побачите — живуть люди в достатку.
— Питаєте, як ведеться? — обступили нас люди на вулиці села. — Молоді хлопці покинули заробітки в столиці та за кордоном і повернулися в рідні села. Тепер тільки встигай грати весілля. А свої паї ми довірили «НІБУЛОНу», не шкодуємо. З нами розрахувалися вже на перше вересня. Та ще й за вигідними цінами, яких в районі ніде немає.
— Справді, 2500 пайовиків отримували тонну пшениці вартістю по 800 гривень, ячменю — по 830, за бажанням виплачували й грішми, — підтверджує Олександр Гайдай.
Крім землі, нові господарі взялися піднімати й тваринництво, яке дасть ще більше робочих місць на селі. Як же спрацювала ця соціальна програма «НІБУЛОНа» на Кам’янеччині? Фермські приміщення селяни зуміли зберегти, тепер там живності повно: 400 голів великої рогатої худоби, 800 свиней. Поголів’я зросло суттєво за дуже короткий час, у філії гарне дійне стадо, за продуктивністю воно теж одне з найкращих на Кам’янеччині, до п’яти тисяч тонн молока припадає на корову за рік, по якісну сировину сюди їдуть переробники аж із львівської Городенки. І платять по три з половиною гривні за літр. Відродилася завдяки «НІБУЛОНу» й ферма в Підпилип’ї. Згодом запрацює й Приворотський цегельний завод, і це теж робочі місця для селян, які за роки незалежності просто-таки стужилися за нормальною роботою. Філософія «НІБУЛОНа» не дозволяє закривати очі на вирішення соціальних проблем села, підтримку освіти, культури, відродження духовності, допомогу у будівництві доріг, дитсадків, храмів... Усе це міняє світогляд не тільки працівників, а й загалом людей, які вже так звикли, що їхні біди багатьом просто «до лампочки». Якщо інвестор «що треба», то йому відповідають довірою, високоефективною працею. Причетність до позитивних змін народжує гордість, упевненість у силах, віру, чого так бракує українцям на їх власній землі.
— Усі від малого до великого відчувають себе частинкою великої української компанії, яка є зразком відкритого і прозорого бізнесу, яка за 2008—2009 маркетинговий рік експортувала 4,6 мільйона тонн зернових та олійних культур, яка будує власний флот, що до кінця квітня 2010 року нараховуватиме 24 несамохідних судна та 14 буксирів, яка менш ніж за три місяці будує та вводить в експлуатацію елеватор, яка вперше в історії України виграла тендер на поставку українського хліба до Північної Кореї та Африки, яка... — ділиться Олександр Гайдай, директор кам’янець-подільської філії. — Водночас селяни дуже вболівають з приводу перешкод, які намагаються поставити на шляху їхнього «НІБУЛОНа», доводячи дії до абсурду. Приходиш зранку на роботу, а там вже обговорюють останні новини. Ну, хоча б із відомим судовим процесом навколо дозволів на поглиблення русла Дніпра. З одного боку, завдяки компанії «НІБУЛОН» люди знову твердо повірили в Україну, її високий імідж на світовому ринку, з іншого, якщо немає кому захистити «НІБУЛОН», то кажуть: «Нема держави...» Вони не розуміють: якщо так чинять із їх «генеральним» — Героєм України Олексієм Вадатурським, то що можуть зробити з простою трудящою людиною?! Та за таким господарем кожне українське село горою постоїть!
На Новоріччя та в Різдвяні свята чи не найголосистіше в краї лунали колядки та щедрівки у далекому Приворотті. «Усі пайовики щороку отримують подарунки, як і діти в школах, дитсадках, дякуючи «НІБУЛОНу», — каже приворотський сільський голова Іван Слободян. А я від селян знаю секрет: на філію цілий КамАЗ цукерок завезли.