Дежав’ю з багатьма відомими

Скандали, взаємні обвинувачення, докори, образи, ляпаси та інші пікантні подробиці столичної політичної тусовки, що демонструються на всю Україну, ще сильніше розчарували миколаївський електорат, який препарує дієздатність політичної еліти через призму власних проблем. Політики, які не навчилися поводитися гідно, мають смішний вигляд у своїх домаганнях керувати державою. З одного боку, добре, що незабаром будуть вибори: в повітрі різко повіяло турботою про людей. А з другого боку, вибори лякають: що дадуть вони стомленій, виснаженій країні — черговий виток випробувань чи рятівний круг?

Партійці дружно висаджують дерева, облагороджують сквери, вимірюють городянам тиск, тестують на СНІД, дарують лікарням обладнання й навіть за рахунок обласного бюджету передплачують ветеранам війни та учасникам бойових дій газету обласної ради «Рідне Прибужжя»...

У провінційного міста Миколаєва, що довгі роки сумлінно виконувало певну функцію й жило в закритому режимі, сформувався особливий менталітет. На його політичній активності не могла не позначитися криза дев’яностих років, коли викинуті на вулицю суднобудівники в пошуках прожиття змушені були освоювати місцеві й польські ринки. Миколаївських кадрових працівників, досвідчених фахівців, яким ціни немає, з радістю розхапали іноземні верфі. За твердженням директора обласного центру зайнятості Миколи Ворони, для підготовки будівельника потрібен рік, а робітника-суднобудівника — цілих п’ять років!

Порожніх розмов навколо відродження вітчизняного суднобудування з того часу було багато. Миколаївській громаді цей сумний урок теж пішов на користь: вона гідно пронесла свій хрест, вижила, перебудувалася, переконавшись, що сподіватися треба тільки на себе. Політичні обіцянки — «слабка ланка» у відносинах влади з народом. Почасти тому Миколаїв не переплутати із простодушно-довірливим Херсоном, зі сміхотливо-хитруватою Одесою. Він інший, специфічний, і тутешні люди у стандартний шаблон політтехнологів багато в чому не вписуються. А шаблон цей не змінюється роками: ми — проти поганого, ми — за хороше! До реальних справ цей шаблон стосунку не має.

До Миколаєва зачастили кандидати у Президенти поговорити з електоратом про життя. На жаль, усе це вже було: і пережовування старих гріхів, і нещадна критика, і порожні обіцянки, і «Україну треба рятувати!», і «Усі крадуть!», і «Влада корумпована!», і рівень життя підвищимо, і депутатську недоторканність знімемо, і бандитів — у в’язниці... Чомусь в усе це вже мало віриться.

Що можуть пообіцяти політики миколаївському електорату? Основна спеціалізація міста — судно- і кораблебудування — в дуже глибокому глухому куті. Сьогодні, коли обсяг загального світового ринку суднобудівної продукції становить 70—80 мільярдів доларів США на рік, частка України в питомій вазі світових замовлень ледь дотягує до 0,15 відсотка. У 1991 році — 5,2 відсотка.

«Загалом суднобудування України ще можна врятувати. Але за такого підходу, який був у держави останні п’ять років, залишилося зовсім небагато, щоб його добити», — заявив у своєму інтерв’ю миколаївським журналістам Віктор Янукович після відвідування крейсера «Україна».

Не відмовляється від відродження вітчизняного суднобудування і Юлія Тимошенко: «Уряд готовий і зірку з неба зняти, щоб суднобудівна галузь розвивалася й ставала на ноги...». Обома руками за розвиток суднобудування й Віктор Ющенко. Виступаючи перед трудовим колективом суднобудівного заводу «Вадан Ярдс Океан», Президент ратував за державну підтримку суднобудівної галузі України. Скасування статусу ВЕЗ «Миколаїв» Ющенко визнав великою помилкою: «Скасування пільгового оподатковування для експортної продукції суднобудування вивело складну технологічну частину будування суден в інші держави, що призвело до втрати потужностей, робочих місць і прибутку для українських суднобудівних підприємств».

«Свіжі» кандидати, не обтяжені вантажем минулих обіцянок, нічого не обіцяють. Більше того, рубають з плеча: довгі кредити на будівництво суден держава не потягне, для іноземних замовників миколаївські морально й фізично застарілі заводи нецікаві, крейсери, відтоді як Україна оголосила себе без’ядерною державою, — рудимент минулого, й покупці на цю військово-морську архаїчну іграшку, що іржавіє, навряд чи знайдуться...

І взагалі, не з того треба починати — з реформи податку на додану вартість, з територіальної реформи та іншого...

А реальність така: державний суднобудівний завод імені 61-го Комунара без замовлень. Чорноморський суднобудівний не завантажений. Суднобудівний завод «Вадан Ярдс Океан» радий несамохідним баржам. Нові кораблі й судна для вітчизняного Міністерства оборони, рибальського, морського й річкового флотів у нинішній економічній ситуації — не по Савці свитка.

На крейсер «Україна», що іржавіє й простоює двадцять років на приколі заводу імені 61-го Комунара, саме час повісити табличку «Музей» і брати плату за вхід. Можливо, цих грошей і вистачило б на його добудування.

Передвиборна суєта —  страшна штука. Усе змішалося в домі Облонських: зачіпаючи біди і проблеми миколаївського регіону, столичні гості частенько шокують електорат своїм дрімучим невіглаством. Приміром: «Завод «Зоря»? «Машпроект»? Був я там років десять тому... Там турбіни роблять?..». Трапляється, що миколаївців похапцем херсонцями називають, вітаючи їх «на херсонській землі».

Завойовувати увагу людей дедалі складніше, а довіру тим більше. Сьогодні передвиборними наметами на вулицях і автобусних зупинках не здивувати. Дедалі рідше біля них тусуються люди, дедалі частіше відмовляються від брошурок, газеток та інших «агіток» перехожі. Набридло.

Не на жарт дратують й агітаційні плакати, особливо в невідповідних місцях. Обурені клієнтки жіночої консультації №2 першого пологового будинку Миколаєва до самого рішення суду змушені були дивитися на фізіономію кандидата в Президенти, що пустотливо підглядав за породіллями з кожного вікна. І тільки під тиском суду головний лікар, затятий партієць, змушений був підкоритися закону.

Друкована боротьба компроматів, передача їх «з рук у руки», «адмінресурс», структурована вертикаль віртуального членства, реклама на телебаченні, схоже, себе зживають. Їх змінюють свіжіші, сучасніші засоби: Інтернет, сайти, телеканали, концерти (як, приміром, «З Україною в серці»), телемости...

Такий телеміст у Миколаївській області перший провів Арсеній Яценюк. Півтори години він спілкувався не тільки з мешканцями Миколаєва, а й із представниками районних центрів, відповідаючи на незручні запитання. Показово й те, що майже на всіх миколаївських сайтах є рейтинги кандидатів, хоча це зовсім не означає, що їм треба довіряти: сайти — відображення політичної кон’юнктури власників ЗМІ. Якщо на одному із сайтів у першій четвірці йдуть Тігіпко, «проти всіх», Гриценко й «за іншого кандидата», то на іншому з-поміж перших будуть стояти Яценюк, на третьому — Янукович, на четвертому — Тимошенко... Зрозуміло одне: тих, хто «не визначився» і «нікого не підтримую», ще досить багато.

Постаралися й астрологи: перший тур виборів, за їхніми прогнозами, завершиться в достатньо сприятливий час. 15 січня з’явиться молодик, а 17-го почнеться третій місячний день, сприятливий для будь-яких починань. У день другого туру відбудеться злиття жіночого (Місяць) і чоловічого (Сонце) начал. Тож ті, з кого не вийдуть президенти, можуть сподіватися на інші м’які крісла.

Миколаїв.