Львів повертається в лави тих європейських міст, де вода в кранах ллється, як тільки захочеш цього і відкрутиш кран. Причому і холодна, і гаряча. Для того, щоб це нарешті сталося, останніми днями робітники працювали цілодобово, а мешканці мирилися із незручностями. Адже то тут, то там вода перекривалася зовсім або текла замулена і чорна. Однак саме так відбувалося підключення Плугівського водогону, який, як і було обіцяно урядом та міською владою, під’єднали вчасно, до нового року. Для цього останнього осінньо-зимового ривка, низки складних і дороговартісних робіт з державної казни місту у другому півріччі 2009 року виділили близько 200 мільйонів гривень. Та було б несправедливо не нагадати, що ціна питання становила значно більшу суму і зайняло все досить довгий час. Позика Світового банку на проект «Модернізація системи водозабезпечення Львова», яку пробивав ще попередній голова, значно активізувала роботи, які тривали у Львові десятиліттями.
Для реалізації проекту Львівській міській раді та «Водоканалу» під гарантію уряду України було виділено 40,8 мільйона доларів. З них 24 становить кредит Світового банку і 6 мільйонів — грант шведського уряду. Цю позику надали під 6 відсотків річних, за умови обов’язкового залучення 10 мільйонів доларів власних коштів «Львівводоканалу» і разової виплати за кредит 240 тисяч гривень. За двадцять років Львів тепер повинен, відповідно до умов надання кредиту, виплатити Світовому банку понад 50 мільйонів доларів.
Потреба вкласти такі величезні кошти в роботи з доставки води до помешкань львів’ян обумовлена не лише тим, що Львів розташований у місцевості, бідній на великі родовища води, придатної для пиття, а й складним рельєфом — перепад висот сягає 120 метрів. Тому водозабезпечення здійснюється з 17 водозаборів, розташованих у радіусі 110 кілометрів від міста. Підземні води збираються понад 200 свердловинами, глибина яких становить часом 250 метрів. Однак основною перешкодою для покращення водопостачання Львова довго залишався незадовільний стан водогонів та водопровідних мереж, довжина яких у місті чимала — 1748,8 кілометра.
За генпланом, більшість робіт із покращення водопостачання мала бути здійснена ще у 80-х роках минулого століття, однак фанфари у місті звучать саме зараз, адже практично всі роботи завершено і вода в будинки надходитиме постійно. Хоча кілька вулиць у районі Личаківської ще деякий час потерпатимуть від перебоїв у водопостачанні, однак, як гарантує міська влада, це триватиме лише кілька тижнів. Щоправда, львів’яни загалом побоюються, що лихоманка із підключенням цілодобового постачання, яка схожа на старі совдепівські традиції завершення робіт до червоних календарних дат, ще дасться взнаки. Позначиться на якості робіт і відіб’ється можливими аварійними ситуаціями. Все ж таки водопостачання — надто складна для Львова проблема, щоб її вирішувати, як кажуть на Галичині, алярмово. Та що поробиш, навіть вода у наш час ллється із присмаком політики...