Учора Кабінет Міністрів знову «взяли в облогу» мітингувальники. Причому за увагу урядовців «змагалося» одразу кілька, так би мовити, «конкуруючих організацій». Найголосніші та наймасовіші — прихильники однієї з опозиційних сил. Вони і прапорами розмахували, і в гучномовці кричали. Поряд із ними скромно прилаштувалася значно менша група ініціативних киян. Останні занепокоєні критичною ситуацією у містобудівній сфері столиці. Вони переконані: масове точкове будівництво, що ведеться на охоронюваних законом територіях, стало головним болем для всіх небайдужих киян. Мовляв, по всьому місту організовано групи мешканців, котрі борються з подібними проблемами. Але у себе на місцях вирішити їх вони не можуть. От і доводиться допомоги шукати у вищих органах влади.
— Давно уже пора виносити обговорення цієї проблеми на державний рівень,— каже Інна Сосун з ініціативи «Збережемо старий Київ». — Коли місцева влада тільки те й робить, що мовчить, а ті, хто повинен відстоювати наші права, погрузли у корупції, дуже важко боротися. До того ж це ще і накладно, і довго. Засідання судів тривають місяцями, а то й роками. І увесь цей час будівництво проблемних об’єктів триває. Ми прагнемо, щоб чи Кабінет Міністрів, чи Президент, чи хоча б хтось інший почув нас і допоміг.
Мають учасники акції і кілька думок щодо того, як цю проблему вирішити. Приміром, ввести мораторій на ведення будівельних робіт на об’єктах, щодо яких є заперечення громадськості, до остаточного законно прийнятого рішення. Ще одна вимога — скасування виділення земельних ділянок, що були здійснені без виконання усіх вимог законодавства. І наостанок — розширення можливостей впливу громадськості на прийняття рішень щодо містобудівної політики.
Та поки що це лише мрії. Тим часом історична частина столиці потерпає від свавілля забудовників. Наприклад, ситуація із будівництвом по вулиці Костьольній, 8. Там певні особи взяли в оренду підвальні приміщення будинку і своїми діями буцімто просто руйнують його.
— Я — член ініціативної групи з боротьби із забудовою по вулиці Костьольна, — каже Тетяна Шевчук. — Горе-забудовники уже зруйнували частину підпірної стінки, яка тримає не тільки наш будинок, а й всю вулицю. Що ми тільки не робили, куди тільки не зверталися — всюди мовчать. Кажуть, мовляв, ви ж розумієте, у цьому задіяні непрості люди. І це при тому, що наш будинок, як і вся вулиця, занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток. Але це нікого не зупиняє.
Більше того, пані Шевчук переконує: ці дії — відпрацьована схема звільнення місць під забудову. «Вони дали в оренду наші підвальні приміщення разом із землею. І тепер, якщо щось станеться із будинком, то не наше ОСББ має відновити втрачену приватну власність, а люди які мають договір оренди. Між іншим нам взяти будинок на баланс із землею не дають».
Це лише один приклад. Подібних «гарячих точок» на мапі столиці чимало: вул. Гончара, вул. Стрілецька, вул. Софіївська, вул. Пирогова і т. д. Боротьба за ці об’єкти триває не один день і місяць. Та відвоювати їх поки що не вдається. Якщо темпи забудови столиці не уповільняться, то незабаром від історичного центру не залишиться і сліду. От і просять учасники акції у всіх, хто може, підтримати їх у боротьбі з варварським нищенням культури.
Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.
