Коли 1910 року в Бокіймі встановлювали хрест з написом «Въ огражденіє отъ болєзнєй и другихъ бєдъ», ніхто із селян навіть подумати не міг, що колись він стане об’єктом наруги. Але саме так і трапилося у радянські часи, коли металевий хрест втопили у річці Ікві.Аж через три десятиліття пам’ятний хрест знайшли у річці біля сусіднього з Бокіймою села Баболоки, і він знову зайняв своє місце біля перехрестя доріг.
... Сто років тому на свято Марії-Магдалени у Бокіймі відбулося дійство, на яке зійшлося все село: на східному роздоріжжі освячували щойно встановлений пам’ятник, який символізував своєрідний оберіг від чуми. Тоді це страшне лихо масово поширювалося і дісталося до Волині. І біда справді обминула Бокійму.
— У шістдесяті роки минулого століття ми почали відчувати, що любов до України та православна віра — це речі, до яких не просто не прихильний, а вороже настроєний правлячий режим, — розповідає житель Бокійми Володимир Шостак (на знімку), — власне, суджу про це зі свого досвіду. Тоді я женився, вінчався у церкві, і саме за вінчання мене вичитувало сільське начальство. Та й наш бокіймівський священик Митрофан Заблоцький постраждав за те, що службу Божу правив українською мовою, — його змусили покинути село. Одне слово, щороку усе більше посилювався наступ на релігію та українство. І дійшло до того, що партійний осередок задумав знести пам’ятника. Зніс посеред ночі, щоб не викликати людського гніву. А де подів — залишилося надовго загадкою.
І лише через десятиліття знайшлася бокіймівська реліквія і оберіг. Біля пам’ятника проводяться церковні відправи, а недавно відбулося дійство, яке має безпосередню аналогію з подією сторічної давнини. Мова про молебень, щоб Бокійму обминула сучасна загроза — епідемія грипу.
Рівненська область.
Фото автора.
