До 105-річчя найвідомішої дитячої пісеньки
Ну хто не чув, не співав колись цю дитячу пісеньку? А хто автор музики чи слів? Вважалося, що пісня ледь не народна, бо чому ж тоді автори її більше жодним твором не «засвітилися»? Побутувала навіть думка, що їх було... репресовано, тому, мовляв, ніколи цих людей і не згадують. Цими днями пісеньці виповнюється уже 105 років. Що ж до авторів, то вони нічого спільного більше написати й не могли, оскільки... ніколи навіть не бачилися.Вірш «Ялинка» вперше побачив світ 1903 року — у різдвяному номері популярного колись у Росії журналу «Малютка». Під твором стояв псевдонім «А. Е.». Можливо, про цей віршик ми так більше й не згадали б, якби не потрапив він на очі Леоніду Бекману, який не був навіть музикантом — він був біологом. Зате його дружина Олена Бекман-Щербина була прекрасною піаністкою (згодом стала навіть професором Московської консерваторії). Вона першою й почула знамениту нині пісеньку, а точніше «мотивчик», який її чоловік наспівував маленькій доньці Вірочці. Олена Олександрівна «оформила» його у пісеньку, поклала на ноти.
Але хто ж автор слів? Довгі роки це питання так і залишалося загадкою. Тим паче, що після революції радянська влада заборонила святкувати Різдво, і навіть саму традицію відзначати Новий рік і прикрашати оселі ялинками було «реабілітовано» лише у 30-ті роки. Лише в 1941 році укладачі збірки «Ялинка» відшукали загадкового «А. Е.» — Раїсу Адамівну Кудашеву, якій на той час уже виповнилося 63 роки. Кажуть, що свою «Ялинку» як пісеньку Кудашева почула через багато років і цілком випадково: її наспівувала у поїзді якась дівчинка!
...Рая Гідройц народилася 1878 року в сім’ї потомственого дворянина, чиновника Московського поштамту, рід якого походив від обрусілих німців. Родина була небагата, тож після закінчення гімназії дівчина влаштувалася гувернанткою до князя Кудашева, сина якого й виховувала після смерті княгині. Через кілька років після цього Кудашев запропонував руку і серце Раїсі... Так вона стала княгинею. Кудашевій було чого боятися, тож її зв’язки з літературою обмежувалися роботою в бібліотеці. А загалом Раїса Кудашева написала чимало дитячих творів і навіть роман для дорослих. Лише після 1948 року в СРСР вийшло кілька її дитячих збірок. Але справжня популярність і визнання прийшли (точніше, повернулися) до неї значно пізніше — наприкінці 50-х.
Приводом до цього нібито став візит Кудашевої до Спілки письменників СРСР, де вона мала намір поклопотатися з приводу пенсії. Їй удалося «добратися» до «найголовнішого письменника» Союзу Олександра Фадєєва, який спершу доволі іронічно поставився до візиту «якоїсь бабусі», яка «щось замолоду писала».
— Ну, а ви пісеньку про мою ялинку чули?
— Про яку ялинку?
— А ось про цю: «В лесу родилась елочка...»?
— «В лесу она росла»!?
— Так! «Зимой и летом стройная, зеленая была»!
Кажуть, Фадєєв так розчулився, що навіть упав на коліна перед живим класиком! А ще кажуть, що Раїса Адамівна якось випадково зустрілася навіть з тією самою Вірочкою, для якої колись і написав пісеньку Леонід Бекман. Хоча тоді це вже була не «Вірочка», а Віра Леонідівна Сухаревська — редактор Всесоюзного радіо, яка теж немало зробила для популяризації знаменитого твору Кудашевої—Бекмана.
Раїси Адамівни не стало 4 листопада 1964 року. А «Ялинка» живе й досі.
На знімку: Раїса Кудашова (єдине фото, яке було опубліковане за її життя).
