Можна знайти спільну мову з будь-яким хижаком, крім... дружини

Про те, що наступний 2010-й — рік Тигра, ми чули не раз. Знаємо вже, і як його зустрічати, й чим його «пригощати». Та тільки, що це за звір такий чотирилапий? Спробуємо розібратися. Уроки зоології не пройшли даремно: ми знаємо, що тигр — це хижак сімейства котячих, один із представників роду пантер. Чули й про його феноменальні здібності — бачити в пітьмі у шість разів краще, ніж людина, використовувати у своїй «секретній зброї» (рику) інфразвуки, які паралізують жертву. Водночас прилавки наших крамниць заповнили плюшеві тигри всіх кольорів, мастей і розмірів. Поєднує їх одне: добрий погляд і ласкава посмішка. Чи буде таким само добрим рік прийдешній? Чи можна й чи варто довіряти цьому «великому кошеняті»?

Щоб відповісти на ці запитання, без експерта не обійтися. Про те, кого б нам запитати, ми, зізнаємося, думали недовго. Адже тільки він знає про тигрів більше, ніж самі хижаки. Людина, котра понад 45 років виступає на аренах цирку як в Україні, так і по всьому світу. Він, через чиї руки пройшло більш як 150 «нявкаючих» хижаків. До того ж багато хто стверджує, що зовні він на них навіть схожий або — вони на нього, але це вже не так важливо... Йдеться, звісно ж, про народного артиста СРСР і України, художнього керівника й директора Національного цирку України Володимира Шевченка.

Хоча, як зізнався сам Володимир Дмитрович, у гороскопи та подібні прикмети він не вірить. І як наступний рік пройде, жодного уявлення не має. Але своїми знаннями про хвостатих хижаків все-таки поділився. Як з’ясувалося, особливо теплих і любовних слів про живий символ майбутнього року ні в нього, ні в його дружини, народної артистки СРСР і України Людмили Шевченко, не знайшлося.

— Тигри — це боягузливі, злостиві, хитрі й підступні створіння, — в один голос стверджує подружжя всесвітньо відомих дресирувальників.

Більше того, мовляв, поняття «дружба» для них не існує.

— Леви, приміром, у саванах живуть прайдами. У них у крові — бути одне за одного горою. У тигрів подібного немає. Вони ніколи не прийдуть на допомогу до своїх родичів. Індивідуалісти, завжди ходять окремо, — каже В. Шевченко.

— Не індивідуалісти, а егоїсти. Причому, рідкої породи, — уточнює Людмила Шевченко.

Запитання про те, чи можна приручити тигра, дресирувальників об’єднало. Відповідь, однозначна — нізащо й ніколи!!!

— Це марна справа, — вважає В. Шевченко. — Інстинкт звіра нікуди не подінеться. І він може прокинутися в будь-який момент, коли ти зовсім не чекаєш. Просто, як у пісні: «Любовь нечаянно нагрянет, когда ее совсем не ждешь». Одне слово, прорахувати й передбачити, як тигр поводитиметься в якійсь ситуації, неможливо.

— Хоча трапляються й винятки. У будь-якого дресирувальника, коли йому, щоправда, дуже пощастить, бувають і «ручні тигри». У нас було кілька таких. Їх люди вигодували із самого дитинства, і вони нас слухалися беззаперечно. Але це, ще раз повторюся, велика рідкість, — стверджує Людмила Олексіївна.

Але ж якось вам удалося знайти до них підхід, змусити підкорятися вашій волі? — запитуємо ми.

— Це — роки тренувань і майстерність. У мене було більш як 150 хижаків (левів і тигрів), і в кожного свій характер. До кожного вироблявся індивідуальний підхід, шукався спеціальний ключик, — каже Володимир Шевченко. 

— І що, з усіма хижаками вдалося знайти, як-то кажуть, спільну мову?

— З усіма, крім дружини, — сміється легендарний дресирувальник.

От, щоправда, довіряти своїм хвостатим «колегам» Володимир Дмитрович так і не навчився:

— Я нікому не довіряю, навіть своєму собаці. А тиграм тим більше. Цього просто не можна робити. Як би сказати точніше: це смертельно небезпечно.

— Так, вони можуть бути нормальними, а потім як щось на них находить. За роки нашої роботи ми вже навчилися читати їхні задуми за поглядами. От він сидить, а потім, наче іскра якась мигне. Отже, все. Треба бути напоготові, — підтверджує Л. Шевченко.

Люблять тигри й сюрпризи підносити. Наприклад, побитися з кимсь просто під час виступу. Для них, мовляв, ніхто й ніщо — не закон. Діставалося й Володимирові Шевченку від своїх «улюбленців».

— Так, бувало й таке. Але в нас паритет: вони — мені, а я — їм, — посміхається приборкувач.

Але, хоч би як було складно виховувати тигрів, все-таки працювати з ними легше й приємніше, ніж із людьми, стверджує дресирувальник. Ці хоча б не вміють брехати й скаржитися.

Але от моду заводити вдома подібних вихованців відомі приборкувачі, м’яко кажучи, не розуміють.

— Це не мода, а цілковита маячня. До цього питання в мене є яскравий приклад із життя. Може, пам’ятаєте, був такий Лев Берберов. У нього в квартирі жив лев Кінг. До речі, той, котрий знімався у фільмі «Неймовірні пригоди італійців у Росії». Незабаром і цього господареві здалося мало, так він ще завів і пуму. Що в результаті? Одного разу лев накинувся на господиню, скальпував її, а її 14-літнього сина просто розтерзав. Урятувалася тільки дочка, яка затрималася в школі. Тож послухайте мене, тримати лева, тигра або тому подібних хижаків удома — дурість. І більшість подібних історій закінчуються погано.

Між тим, усупереч усьому, тигри й любити вміють. Нерідко у вихованців Шевченко трапляються й «службові романи».

— У нас зараз є закохана парочка. Один лев просто не тямиться від тигриці. Це треба бачити, як вони сидять, грають очима й просто мліють одне від одного.

Але перейдемо від справ амурних до прозаїчніших речей.

— Скажіть, з огляду на всі ваші знання про тигрів, кого з кандидатів у Президенти ви б з ними зрівняли?

— Нікого! — без роздумів відповів Володимир Шевченко. — Політики набагато гірші за тигрів! Ніхто навіть приблизно на них не схожий.

— А хто б із них міг працювати у цирку і ким?

— Знову-таки, абсолютно ніхто. А що їм тут робити? У нас працювати треба, а не в розмовах вправлятися. Просто вийти на арену й говорити — це не мистецтво. Вони нам у цирку не потрібні, — каже Володимир Дмитрович.

— До речі, прикро стає, коли постійно кажуть: «Вам тільки в цирку працювати». До чого таке порівняння? Цирк — це конкретика, праця, трюки, майстерність. А політики наші хіба що в мистецтві пародії могли б себе проявити, і більше ні в чому, — додає Людмила Шевченко.

Ось так! І нічого тут не додаси. А нам із вами залишається тільки сподіватися, що Залізний тигр не проявить на нас свій звіриний інстинкт. І якщо не приборкати хижака, то хоча б із ним зжитися нам все-таки вдасться. З Новим роком!