Мами перестали відкладати народження дитини «до кращих часів». Бояться, що вони не настануть?

Тільки ледачий кандидат у Президенти не обіцяє забезпечити Україні бебі-бум. Для цього один планує збільшити допомогу на дітей і виплачувати її до 18 років, інший пожаліє працюючих мам і накаже відпускати їх з офісів раніше — на цілу годину, ще двоє порадують молоді родини іпотечними кредитами під казково низькі відсотки... Відомий політик прямо так і сказав: моя мета — 50 мільйонів громадян «уже в 2020 році»!

«Це те саме, що повторити подвиг Геракла», — коментує завсектору проблем тривалості життя й здоров’я населення Інституту демографії й соцдосліджень ім.  М. В. Птухи НАНУ Олена Палій. Нагадаємо: зараз населення України становить 45 мільйонів 999 тисяч 934 особи (за даними на 1 листопада). І навіть при найоптимістичніших прогнозах у найближчі роки воно скорочуватиметься. «До того ж якщо за 2—3 роки за допомогою певних заходів — пропаганди здорового способу життя, підтримки охорони здоров’я й навіть посилення відповідальності за порушення правил дорожнього руху — можна збільшити середню тривалість життя наших співгромадян, то довести народжуваність до «стахановських» темпів усе одно не вийде. Народження дітей — надто інтимна тема, до того ж цивілізована сімейна політика повинна сприяти появі бажаної для батьків кількості дітей і їхньому вихованню в найсприятливіших умовах, — нагадує експерт. — А нині із цим завданням держава не справляється».

Але Україна — країна парадоксів. У кризовому 2009 році у нас зафіксовано найбільший за всі роки незалежності показник народжуваності. Чи то через проблеми з роботою мами вирішили пересидіти цей період у декретній відпустці, чи то наші співгромадяни зрозуміли, що «кращих часів» для народження чада вони можуть і не дочекатися. За даними Держкомстату, за 10 місяців цього року на світ з’явилося 432 тисячі 361 маля, тоді як за цей само період 2008-го — 425 тисяч 321. Смертність за цей період навпаки скоротилася — з 629 984 особ за 10 місяців минулого року до 586 854 у нинішньому. Але навіть на тлі такого благополуччя за рік населення країни зменшилося більш ніж на 170 тисяч чоловік. Трагедії в цьому демографи не бачать, адже навіть у найбагатших європейських країнах зберігається схожа тенденція. Але там люди живуть набагато довше й краще...

Не випадково прогнози щодо масового повернення наших трудових мігрантів (через скорочення європейського ринку праці й інші наслідки світової фінансово-економічної кризи) не виправдалися. «Навіть втративши за кордоном роботу, гастарбайтери зі стажем воліють пересидіти якийсь час там, пошукати інші можливості, а не вертатися на Батьківщину, де вони вже втратили трудові зв’язки й де економічна криза, судячи з усього, закінчиться пізніше, ніж у країнах того ж Євросоюзу, — пояснює заввідділу міграційних досліджень Інституту демографії Олексій Позняк. — За офіційною статистикою, цього року Україна має позитивне міграційне сальдо. Але реальна картина не така оптимістична».

Про те, як виживають українські родини у своїй країні, можна судити за даними соцопитування, проведеного на початку цього року в Києві Державним інститутом розвитку сім’ї та молоді. Говорячи про витрати, майже 64 відсотки респондентів заявили, що змушені більше заощаджувати, ніж у 2008 році. У першу чергу — на одязі й взутті (55,1 всіх опитаних) і товарах тривалого користування (47,8). На друге місце в переліку скорочених витрат кияни поставили... харчові продукти, виключивши з раціону недешеві м’ясо й молоко. Стати «вегетаріанцями мимоволі» мала намір третина опитаних. «Фактично тільки кожна друга київська родина могла собі дозволити харчуватися так само, як і до початку кризи», —констатує керівник Центру соціально-політичних досліджень Державного інституту розвитку сім’ї та молоді Олексій Бєлишев.

Межею бідності в січні цього року значна частина киян назвала доход родини менш ніж у півтори тисячі гривень на людину, при цьому більше 28 відсотків респондентів заявили, що забезпечені гірше. І це в столиці, де рівень доходів традиційно вищий! Про те, як себе почуває середньостатистична українська сім’я наприкінці цього року, можна здогадатися за рівнем нинішніх цін і зарплат. За даними Держкомстату, за рік середня зарплата в Україні майже не виросла — якщо в жовтні 2008 року вона становила 1917 гривень, то в цьому само місяці нинішнього року — 1950. У той само час харчові продукти за рік у середньому подорожчали на 8,8 відсотка (порівняно з жовтнем 2008 року), комунальні тарифи — на 22,3 відсотка, а медпослуги — більш ніж на 30!

Через кризу багато українських пар відклали «сімейне життя» до кращих часів: за даними Держкомстату, за 10 місяців цього року в Україні уклали приблизно на 300 шлюбів менше, ніж минулого. І це незважаючи на те, що 2008-й був високосним — у такі роки кількість бажаючих стати на весільний рушник традиційно зменшується.

Економічна ситуація вплинула й на репродуктивні плани. Ще на початку року близько 24 відсотків молодих киян, що перебувають у зареєстрованому або цивільному шлюбі, заявили, що через кризу найближчим часом не планують заводити дітей. А за офіційною статистикою, більшість малят з’являється все-таки у молодих батьків (більше 92 відсотків — у мам не старше 34 років і 60 відсотків — у 20—29-літніх).

В Інституті демографії НАНУ кажуть, що політика одноразових виплат з появою малюка вплинула на так звані відкладені народження. Приміром, якщо батьки планували завести другу дитину, але поки що не зважувалися, то ці гроші стали ще одним аргументом «за». На думку заввідділу якості демографічних процесів Ірини Курило, така практика стимулювання народжуваності дійсно принесла певні результати. Але подібні заходи діють за принципом «доза-ефект». І щоб цей ефект закріпити, доведеться переходити від одноразових виплат при народженні дитини до тривалої допомоги родинам з дітьми.

Якщо вірити передвиборним обіцянкам, то в наступному році народжувати й виховувати нових українців наші жінки будуть у комфорті й достатку. Щоправда, пообіцяти — ще не виконати.