В одній із дружніх нам редакцій вирішили проблему внутрішньоколективних подарунків для прекрасної частини співробітників. Шляхом виготовлення своїми руками чудової біжутерії. Започаткувала своєрідне хобі комерційний директор. Саме вона «підсадила» всіх на намиста та браслети з полімерної глини — пластику. З’ясувалося, що робити це надзвичайно приємно й цікаво. Глина нагадує пластилін і повертає майстрів у дитинство, водночас надаючи величезне поле для фантазії. А якщо фантазії забракне — завжди можна заглянути на сайти провідних модних брендів. І запозичити там щось. Але нехай захисники інтелектуальної власності сплять спокійно — в кожний браслет, обручку або намисто обов’язково додається щось своє. Єдине, за чим треба особливо стежити в процесі виготовлення прикрас, це щоб домашні не вирішили, що в духовці випікається щось їстівне! Річ у тім, що вся придумана й зліплена краса потребує випалювання. А цього на роботі, на жаль, ніяк не зробиш. І не раз «ювелірам» доводилося в останній, практично, момент витягати свої вироби з ротів домочадців.Заходиш до рекламного відділу редакції, а там практично всі співробітниці «креативлять»: ліплять «ковбаски» для браслетів і катають бусинки з глини, прикриваючи ліктями одна від одної, як у школі, «щоб не списали», майбутні подарунки. Вигід — не злічити! По-перше, голова зайнята й до неї не лізуть дурні думки про скрутне фінансове становище й негаразди. Ну хоча б якийсь час. По-друге, завжди є чим привітати колегу, якщо випадково забула про її іменини. І, по-третє, можна продемонструвати безмежність своєї фантазії й безодню смаку. А для підвищення самооцінки в наш важкий час це, ой, як немало.
От і мені влітку на день народження дісталася така прикраса, «змальована» із сайту одного надзвичайно популярного (з легкої руки нашого Прем’єр-міністра) виробника. Пробач мені, Луї Віттоне. Але моє намисто все-таки гарніше!
